Сем відправляється на війну в Афганістан, і потрапляє у полон. Його родина одержує звістку про те, що офіцер Сем Кейфілд загинув.
Томмі намагається допомогти молодій вдові брата, із задоволенням грає з дітьми. У якийсь момент Грейс і Томмі потягнулися один до одного, але цей поцілунок лише хвилинна слабкості двох самотніх людей, туга за тим, хто їм обом був такий дорогий. Абсолютно несподівано повертається Сем.
Але повертається зовсім інша людина, людина, якій довелося зробити немислиме, щоб повернутися додому. Тоді було важливо тільки вижити, і Сем не замислювався про те, з чим йому доведеться жити все життя.
Напевно, слід почати з того, що це рімейк. Датський фільм з такою ж назвою вийшов на екрани у 2004 році.
Сюжет розгортається, все більш загострюючись, і саме драматургія, пряма і трагічна, створює хребет картини. Сама манера, в якій піднесено дію, дуже лаконічна, все відмінно спрацьовано. Немає ні найменшої сентиментальності, це суворий фільм про те, як якісь події у житті людини можуть стати настільки нездоланними, що вона не здатна жити далі.
Сем постійно собі нагадує, що нічого в його житті не варто було тієї ціни, яку йому довелося заплатити, щоб повернутися. Це трагедія зломленої людини, це трагедія тих, хто її любить.
Є декілька чинників, що роблять картину видатною – сильний сценарій, вміла постановка режисера Джима Шерідана і талановиті актори.
Тобі Магуайр за роль Сема був номінований на «Золотий глобус», його гра дійсно вражає. Але образ другого брата Томмі у виконанні Джейка Джілленхол ні краплі не поступається – забіяка і свій хлопець Томмі вийшов дуже живий і багатогранний. Між братами дійсно відчувається якась незрима нитка, що їх пов’язує.
Кого ще неодмінно треба відзначити, так це двох маленьких дівчаток, от вже хто дійсно зіграв навіть краще своєї екранної мами Наталі Портман.
У фільмі звучить фраза «кінець війни бачили тільки мертві». Можливо, головному герою Сему все ж таки вдасться побачити свій кінець війни.
