Олександрія, 391 рік нашої ери. Переповнені нетерпимістю серця релігійних фанатиків до межі, розпалили атмосферу між прихильниками трьох основних релігій у древній Агорі – язичниками, християнами та іудеями. Ситуація готова вийти з-під контролю і перейти в некеровану криваву розправу.
На тлі смути релігійно налаштованого натовпу філософ, видатний астроном і творець теорії еліптичних орбіт Гипатія навчає своїх учнів. Тут у кожного своя релігія – для вірного шанувальника Гипатія Ореста це поклоніння язичницьким богам, для раба Давуса, таємно закоханого в свою господиню, це християнство, а для самої Гипатія – наука.
Філософ Гипатія навчає своїх учнів жити за відомим принципом: «Якщо один предмет дорівнює іншому, а той, у свою чергу, дорівнює третьому, то вони всі рівні між собою». До якої б релігії ти не належав, ти, перш за все, людина.
#img_left_nostream#Але починається справжня релігійна війна, язичників виганяють з міста, багато хто з них приймають християнство і тепер займають важливі посади в уряді. Серед них і Орест, який став префектом Агори.
Поки філософи і вчені сперечаються кругла Земля або плоска, імперія розділилася на дві частини – християнську і юдейську. Коли немає зовнішніх ворогів, які прагнуть до влади, використовують релігію, щоб з ім’ям Божим на устах, підбурювати на братовбивчу війну для вгамування своєї кровожерливості.
У фільмі відчувається дух того часу – вишукане товариство вчених людей і неосвічена юрба в суміші з рабами, стародавні храми в пилу спекотного дня і прохолодна свіжість бібліотек з їх тишею, що зберігає в свитках мудрість поколінь.
Зовсім небагато порушена лінія особистих відносин Гепатія у виконанні Рейчел #img_left_nostream#Вайс. Ми бачимо шляхетну, розумну і незалежну жінку, яка готова відмовитися від кохання та шлюбу заради того, щоб присвятити себе науці, «щоб хоч трохи наблизитися до розгадки руху Землі навколо сонця» і потім померти щасливою.
Основну увагу режисер приділяє історичним подіям. Зовсім непривабливими вийшли давні християни, повна протилежність тим, яких у своїй книзі «Куди йдеш» описав Генріх Сенкевич.
У моменти особливо жорстоких релігійних розправ мені починало здаватися, що переді мною розгортається якийсь жахливий фарс: люди, які схиляються перед Ісусом, закликають вбивати, коли його заповідь говорить «не убий!».
Але хто знає, як все було насправді, можливо, це лише бачення автора сценарію та режисера Алехандро Аменобара.
#img_center_nostream#
