Так, наприклад торік, з понад 8,5 тисяч рішень винесених Європейським судом, лише у 120 рішеннях суд констатував порушення прав людини з боку держави Україна. При цьому, зазначив Олександр Лавринович, дуже рідко позови проти України задовольнялися судом у повному обсязі, і, нерідко, зовсім не в тій частині позову, яка фігурувала як визначальна.
Крім того, відзначив Міністр, ситуація, яка фіксувалася останніми роками – з швидким збільшенням кількості скарг до Європейського суду проти України, а також постійним ростом кількості рішень, що виносилися Євросудом проти України, станом на 2007 рік стабілізувалася.
Якщо у 2005-2006 роках відбувся різкий стрибок кількості рішень, в яких Європейський суд констатував порушення Україною прав людини (у 2002 році було винесене 1 рішення проти України, у 2003 – 6, у 2004 – 14, у 2005 – 120, у 2006 – 120), то у 2007 році ця тенденція змінилась. З початку року кількість скарг, що надсилалася українцями до Європейського суду, зменшилася на третину. А кількість рішень, винесених судом проти України у січні – липні 2007 року, становила 63.
Це, за словами Міністра юстиції, безсумнівно свідчить про прагнення держави забезпечувати права своїх громадян. А також, про намагання держави системно виправляти недоліки, що призводять до порушень Конвенції про захист прав та основоположних свобод, якою керується Європейський суд у своїй роботі, та до якої Україна приєдналася у 1997 році після вступу до Ради Європи.
Загалом, повідомив Міністр, починаючи від 2001 року, Європейський суд визнавав порушення Україною 9 статей Конвенції та трьох протоколів до неї.
Зокрема:
ст.2 «Право на життя» – 3 порушення;
ст.3 «Заборона катувань» – 12 порушень;
ст. 5 «Право на свободу та особисту недоторканість» – 2 порушення;
ст.6 «Право на справедливий судовий розгляд» – 287 порушень;
ст.8 «Право на повагу приватного та сімейного життя» – 10 порушень;
ст.9 «Свобода думки, совісті та релігії» – 6 порушень;
ст.10 «Свобода висловлювання» – 3 порушення;
ст.13 «Право на ефективний засіб правового захисту» – 65 порушень;
ст.14 «Заборона дискримінації» – 1 порушення.
А також:
Протоколу 1 (право на мирне володіння своїм майном та право на вільні вибори) – 167 порушень;
Протоколу 4 (свобода пересування) – 1 порушення;
Протоколу 7 (право на оскарження вироку у кримінальній справі у другій інстанції) – 1 порушення.
