Законопроект C-500, представлений Борисом Вжесневським, пропонує поправку кримінального кодексу, який передбачає, що незалежно від того, де у світі відбувається пересадка органів, це є правопорушенням у Канаді, і будь-який громадянин Канади, що бере участь у цьому, буде покараний.
Це включає і ті пересадки, коли було заплачено гроші за орган «донора», як у недавньому випадку з доктором Аміта Кумара на прізвисько Doctor Horror (Доктор Жах), що жив у м. Брамптон (Онтаріо) із дружиною та дітьми.
Кумар розшукується Інтерполом за керівництво таємною групою, що торгувала людськими нирками, які були куплені у фермерів і чорноробів Індії. Органи продавалися багатим індійцям та іноземцям. Згідно з отриманою інформацією, в комп’ютерах однієї з клінік Кумара в Індії було знайдено запити на органи з Канади.
Законопроект C-500 установить список людей, подібних до Кумара, яким в’їзд до Канади буде заборонено через участь у продажу органів.
Законопроект також накладає зобов’язання, згідно з якими пацієнти, які одержують орган, повинні засвідчити юридично, що орган отриманий легально. Всі пацієнти, які одержують орган, повинні отримати довідку, яка встановлює, що орган був пожертвуваний, і ніяких грошей за нього заплачено не було.
Це поки можливо тільки стосовно до операцій пересадки органів усередині країни. Канадці, які їдуть за кордон для проведення операцій пересадки (їх також називають «туристи по пересадці»), могли зіткнутися з труднощами в цьому плані. Особливо ті з них, які відвідували Китай, який відомий як торговець органами, що вилучають насильно.
Туристи, яким потрібна пересадка, потребують гарного догляду та медикаменти, що надають їхні місцеві медичні установи після того, як вони повертаються до Канади. За новим законопроектом, медичні працівники в Канаді повинні будуть засвідчити всіх пацієнтів, що потребують лікування. За цією програмою, стане обов’язковою перевірка на наявність довідки, а також доказу того, що орган не був куплений або вкрадений. Пацієнти, що не мають довідки, матимуть справу із судовим розглядом і переслідуватимуться згідно із законом. Законопроект засуджує злочинців на мінімальний термін від п’яти років до довічного ув’язнення.
Вжесневський сказав, що ідея такого законопроекту виникла внаслідок усього почутого в багатьох куточках світу, включаючи ряд статей про зникнення дітей із дитбудинків України кілька років тому.
Вжесневський говорив про те, що, подібно до більшості людей, він не був обурений цими історіями тому, що припускав, що уродженці Заходу приїжджають і підкуповують посадових осіб, щоб узяти дітей до себе на виховання. Але місцевий міліціонер виявив щось зовсім інше.
«У результаті пошуку цього міліціонера жахливе стало очевидним», – повідомив Вжесневський. Ці діти не були всиновлені. Насправді діти стали жертвами – із них вилучали органи для подальшого продажу.
Приблизно в цей самий час він також прочитав про торгівлю нирками в Індії, де деякі бідні сільські жителі продавали свої органи за невелику ціну. «У деяких випадках наслідки були жахливими. За фактом вони не отримували обіцяних грошей», – каже Вжесневський.
#img_right#Зовсім недавно Вжесневський прочитав звіт (російська версія) двох канадців – колишнього члена парламенту Девіда Кілгура й відомого адвоката з прав людини Девіда Мейтаса. У цьому звіті наводяться детальні докази широкомасштабної практики вбивства ув’язнених послідовників Фалуньгун, щоб продати їхні органи для трансплантації.
Вжесневський охарактеризував звіт як «страхітливий». «У всіх випадках мова йде про найуразливіших людей у їхніх суспільствах», – упевнений він.
Вжесневський також уважає, що незаконній торгівлі органів сприяють три тенденції: медичні технології, які дозволяють зробити недорогу пересадку будь-якого органу; міжнародні поїздки, завдяки яким людина може обігнути земну кулю менш ніж за день; зростаюча прірва між найбагатшими і найбільш бідними людьми світу.
«Коли одне накладається на інше, це призводить до жахливих наслідків для людей, які соціально не захищені», – вважає він.
Тоді як законопроект пройшов лише перше читання, і, можливо, потребуватиме повторного прийняття, у будь-якому випадку, на думку Вжесневського, важливо започаткувати процес і дати приклад для наслідування іншим країнам.
«Я вітаю його за цю ініціативу, – каже колишній член парламенту Девід Кілгур. – Я сподіваюся, що він отримає повну партійну підтримку… Це саме той ряд заходів, які Канада має вжити». Кілгур і Вжесневський обидва характеризують законопроект як позапартійне питання.
Кілгур каже, що законопроект є всебічним, але може наткнутися на критику того, що він заходить дуже далеко. Проте він упевнений, що законопроект буде затверджений: «Я не думаю, що який-небудь член парламенту захоче, щоб його ім’я асоціювалося з тим, що він виступав або голосував проти цього законопроекту. Ця проблема дуже серйозна. Ця величезна проблема зачіпає нашу країну та наших громадян. Я впевнений, що поява повідомлень з Індії хоч і випадково, але з’явилася дуже вчасно, і вони дуже допомогли».
За словами Кілгура, кожна країна має мати власне законодавство стосовно цієї проблеми. Він навіть запропонував увести конвенцію ООН, присвячену вилученню органів, як це було зроблено з протипіхотними мінами: «Конвенція ООН потребує ратифікації 50 країнами. Це може стати великою проблемою, тому що Китай неодмінно виступить проти неї».
У релізі, присвяченому законопроектові, мовиться: «Законопроект C-500 звертається до проблеми експлуатації соціально незахищених людей у країнах, що розвиваються, або ув’язнених у тюрмах тоталітарними режимами, чиї здорові органи були куплені або примусово вилучені для продажу багатим клієнтам».
«Запровадивши це законодавство, Канада стане міжнародним лідером у боротьбі зі зловісною підпільною торгівлею людськими органами», – уважає Вжесневський.
