Дерев’яна кабіна ліфта 1912 року стояла прикута ланцюгом між двома поверхами внаслідок влучання бомби часів Другої Світової війни. Це видовище стало першим знайомством Крістіана Таусса зі старими ліфтами в будинках центрального району Відня і початком його любові до класичних підйомників.
Інший випадок ознаменував його першу поїздку в ліфті 1906 року. Якби тоді з кабіни вийшов джентльмен у фраку і капелюсі, це б його анітрохи не здивувало.
Коли Крістіан увійшов у старовинні двері, в ніс йому вдарив запах промасленого дерева. Натиснувши на латунну кнопку в сільському стилі, ліфт несподівано зрушив з місця, безшумно попливши вгору, наче за помахом чарівної палички!
Пан Таусс зауважив, що в цих столітніх ліфтах існувало щось, завдяки чому вони стали місцем зустрічей і спілкування. Щось у їхніх плавних, стриманих лініях у стилі модерн і суто декоративному, «сучасному» оздобленні наштовхнуло його на думку: кава.
Ідея створення кафе в ліфті вперше з’явилася в його голові у 2015 році. Пан Таусс, 37-річний електрик, знайшов спосіб задовольнити свою любов до архітектури Вільгельмової епохи та історичних ліфтів, пропонуючи безкоштовні послуги з демонтажу ліфтів. Власники ліфтів могли зателефонувати, і він приїжджав, щоб забрати побиті старі кабіни, кабелі та приводні колеса — і його робота була позитивно оцінена у Відні.
«Це виявилося найкращим способом отримати історичні ліфти», — сказав пан Таусс в інтерв’ю The Epoch Times. «Спочатку я планував зібрати ліфт в стилі модерн з усіма технічними деталями та встановити його в моєму майбутньому будинку».
Але почали надходити дзвінки, і замовлень на роботу побільшало. До 2020 року одна врятована кабіна перетворилася на п’ятнадцять. Їх довелося збирати, зберігати на складі за межами Відня і відновлювати в майстерні в місті.
І хоча йому спала на думку ідея створити музей запилених старих ліфтів, вона була швидко відкинута, оскільки його розмови з власниками конструкцій вказували на «дедалі більшу соціальну цінність», яку вони уособлювали.
«Відповідно до свого призначення, ліфти повинні знову стати місцем зустрічей», — сказав пан Таусс.
«Спочатку мені не подобалося робити проєкт кав’ярні, бо весь мій час був зайнятий порятунком ліфтів».
Проте тривала підготовка до відкриття Aufzug Café, що з німецької перекладається як «Кафе Ліфт», дуже допомогла в реалізації задуму — головним чином тому, що пан Таусс майже нічого не знав про індустрію громадського харчування. «Я відвідував численні навчальні курси та працював у кав’ярнях», — розповідає він. «Також було здано кілька іспитів на право займатися індивідуальною підприємницькою діяльністю».
Затримка з відкриттям кав’ярні дозволила йому відвідати курси столярів та оббивальників — таким чином він зміг не лише відремонтувати ліфти, але й самостійно перетворити власний будинок на кав’ярню, заощадивши гроші.
«Більшість меблів, які складають кафе, окрім кабін, я розробив і виготовив сам, і то здебільшого зі старих деталей ліфтів», — розповідає він.
І попри подальші затримки через COVID у 2020 році, влітку 2023 року поєднання кави, мистецтва, антикварного декору та кількох 100-річних ліфтів зібралися разом у маленькому затишному куточку вздовж вулиці Віднер Гюртель. Це був лише один крок через вулицю Принца Євгена від палацу Бельведер 18-го століття. Така близькість до знаменитого палацу забезпечила значний пішохідний трафік та багато відвідувачів.
Зайшовши з вулиці до кав’ярні, мимоволі хочеться поринути у сценічну фантазію. На дворі 1906 рік і треба піднятися на п’ятий поверх. Не хвилюйтеся.
Прямо перед входом ви побачите тріо ліфтів — повністю автентичних і відреставрованих. Усміхнений чоловік з борідкою, та в застебнутій на всі ґудзики уніформі — це не хто інший, як пан Таусс. Його робота, щоправда, полягає не в тому, щоб швидко і безпечно відправити вас нагору ліфтом, а в тому, щоб приготувати еспресо, латте чи інший кофеїновмісний напій.
Світильники в стилі модерн прикрашають стіни, текстура яких нагадує стару фабрику. Над сучасною італійською еспресо-машиною за барною стійкою колеса ліфта утворюють «машинне відділення», де подають каву. Всі дерев’яні панелі — ручна робота пана Таусса.
За його словами, старі ліфти виставлені так, «ніби вони справді можуть рухатися». Механічну ілюзію доповнюють напрямні рейки та мотузки, що піднімаються з кабін до стелі.
Закінчуючи екскурсію з оглядом фотографій оригінальних ліфтів, відвідувачі відчувають чудовий аромат кави, який пробуджує в них бажання поласувати напоєм.
«Якість тут на першому місці», — каже пан Таусс, розповідаючи про свої напої з кофеїном. «Кавові зерна надходять від невеликої компанії, яка займається обсмажуванням, імпортує та підтримує фермерів, які вирощують каву».
Він додав: «Коли справа доходить до їжі, ми дуже любимо солодощі. У нас є свіжоспечені пироги та тістечка». Пекарня за рогом також постачає класичну випічку, якою славиться Відень.
«Це місце створено мною», — сказав пан Таусс, додавши, що для нього «особливо важливо створити дуже комфортну домашню атмосферу».
