3 квітня 2007 року сесія Ірпінської міської ради достроково припинила повноваження Ірпінського міського голови Мирослави Свистович. Як зазначає градоначальниця, абсолютно безпідставно.
#img_left#Нагадаємо, що ця жінка, несподівано для всіх, минулого року фактично без фінансування та політичної підтримки, здобула перемогу на виборах міського голови, прийшовши з третього сектору. Але українська політична практика доводить, що такі люди довго на посаді не втримуються, бо великий капітал діє за своїм сценарієм. Згадаємо випадок із Фастівським міським головою, якого спочатку не допускали до посади протягом 4 місяців, потім була спроба його вбити; меру Шахтарська "не пощастило" більше – після недопущення до посади його вбили; на всю Україну нашумів випадок з мером Мукачевого… За яким сценарієм діятимуть бандити в Ірпіні – невідомо.
А от, як розгортаються події зараз, розповіла сама Мирослава Свистович.
– Мирославо Богданівно, то через що Вас зняли з посади?
– Суто формальною причиною була моя неправильна кадрова політика. А насправді причина мого зняття – спроба великого капіталу заволодіти землею в Ірпіні. Адже я стала на заваді шахраям, які за попередньої влади отримали 18 га землі в Ірпінському лісі – під будівництво нібито клініко-медичного центру. Після перевірки інформації, наданої ними, в тому числі в пресі, про те, що проект узгоджений з міністерствами Німеччини, ми виявили аферу. Адже в німецьких міністерствах нам пояснили, що ні про який проект вони не знають. При перевірці так званого німецького інвестора, виявилось, що ця людина була тричі засуджена в Німеччині за шахрайство. Він навіть не мав десяти тисяч євро, щоб внести за себе заставу. В результаті отримання цієї інформації, за моєї ініціативи, рада нинішнього скликання забрала цю землю.
– А що позитивного було зроблено в місті за час Вашого головування?
– Згідно з законом про місцеве самоврядування систему влади так описано, що міський голова сам практично не може прийняти ніякого рішення. Мер має приблизно 30% впливу на прийняття того чи іншого рішення, а 70% – залишається в Ради. В тому числі стосовно реконструкції центру міста.
Оскільки у нас землі небагато, а будувати помешкання треба, то я пропонувала інвесторам, які до мене звертались, брати будинки зі старого житлового фонду. Давала їм земельну ділянку під відселення, щоб вони, по-перше, забезпечили людей, які живуть в старих будинках, нормальним житлом, а по-друге, привели в належний вигляд центр міста. На жаль, всі ці проекти не пройшли, тому що депутати просто намагалися блокувати мою роботу.
– І що Ви робили в такій ситуації?
– Я зосередилась на тих проектах, які не потребують великих фінансових витрат з бюджету та згоди депутатів.
Перше, я зайнялась житлово-комунальним господарством, адже воно – в занепаді. Я залучила провідних українських фахівців з питань водопостачання. Був розроблений план його оптимізації й покращення якості питної води. Розроблена програма почала в цьому році реалізовуватись. Також я спробувала інвентаризувати всі комунікаційні мережі, які в нас є. Для цього я уклала угоду з фірмою „Геоінформаційні системи”, яка мала накласти на топографічну основу всі мережі, які є в місті. А це допомогло б нам оперативно реагувати на ті чи інші недоліки та аварії та скласти програму послідовної їх заміни та ін.
– Скажіть, а чим зараз живе Ірпінь, після того, як Вас було знято?
– Нічого особливого не відбувається. Окрім того, що рада зараз винесла на порядок денний питання про затвердження генерального плану. До речі, саме через нього навколо мене розгорілась війна. Адже попередньою владою був розроблений проект генплану, де під багатоповерхову забудову пішла заплава річки Ірпінь. Звичайно, всі землі в заплаві цієї річки вже розподілені. Треба розуміти, якщо ви купили землі сільськогосподарського призначення, то це не означає, що місто повинно давати дозвіл на забудову цих земель. А зараз така ситуація, що Ірпенем намагаються керувати всі, хто завгодно. Ось до мене приходять власники паїв і повідомляють, що вони збираються щось будувати на тих землях. Я їм кажу: „Почекайте. Є генеральний план, є міський голова, є рада. І вони повинні вирішувати, що вони хочуть бачити на тих землях, чи багатоповерхівки, чи готелі, чи об’єкти рекреаційного призначення, чи щось інше”.
Мені особисто пропонували 2 млн. хабаря за те, щоб залишити генеральний план таким, яким він є, із забудовами заплави річки. Але я йшла на вибори з гаслом, що не дам знищити рекреаційну зону в місті. Тому що Ірпінь – населений пункт курортного призначення. Я повинна виконувати свої обіцянки перед виборцями.
Отже, зараз, як тільки не стало міського голови, на першу ж сесію ставиться питання про затвердження того генплану, розробленого попередньою владою на замовлення інвесторів.
– І що ж може, на Вашу думку, змінити таку ситуацію, в якій опиняється міський голова?
– Я вважаю, що потрібно змінювати закон про місцеве самоврядування. Не можна, вибачте, кагалом керувати містом. Бо в наших депутатів думка міняється по три рази на день, при чому на неї дуже великий вплив мають люди зі сторони, які лобіюють свої інтереси. Отже, коли ти говориш з кожним окремо, вони погоджуються, а коли вони збираються разом, ситуація протилежна. Тобто, міський голова зв’язаний по руках і ногах і не може вирішувати стратегічних питань щодо долі міста.
