Як поводитися на співбесіді в посольстві

Відповідь досить проста: ВОНИ хочуть, щоб ви не залишилися в країні нелегально, сумніваються в тому, що у вас достатньо грошей для безтурботного відпочинку, і підозрюють, що ви сядете на шию якому-небудь добродійному суспільству, волаючи про допомогу "нещасним українцям". Отже, мета співбесіди для них – переконатися, що ваші наміри обмежуються вказаними в анкеті, а для вас – це довести.

За ступенем строгості всі посольства діляться на прохідні (до них віднесемо представляючі країни Шенгена, куди більшість туристів потрапляють без особистої бесіди), важкопрохідні, на зразок посольств Великобританії, Ізраїлю і Сполучених Штатів, і практично непрохідні типу посольств Канади і Австралії. Чим густіше сито, через яке вам належить просочитися, тим серйозніше потрібно підготуватися.

Маскування

Деякі категорії туристів неулюблені у всіх консульствах. Це чоловіки із смуглявою шкірою і золотими зубами, одягнені в спортивні брюки; молоді, з помітною зовнішністю і зухвалим поглядом дівчата; домогосподарки, які мандрують без "господаря", а також двірники та інші особи з невиразним річним доходом.

Якщо ви виявили в себе одну з цих ознак, займіться маскуванням. Наприклад, одягніть ненависну краватку, змийте хоча б третину макіяжу. Ну а потім можна подумати про свої відповіді на можливі питання.

Аутотренінг

Доведеться зважати на різницю менталітетів. Питання "Звідки у вас гроші?", яке в наший країні вважається надзвичайно непристойним, на Заході знаходять цілком пристойним. Наївні європейці не розуміють, як може немолода леді все життя збирати грошики в панчоху, щоб на схилі днів своїх блиснути в Монте-Карло. Американці, зразкові пуритани, не вірять, що чоловік з дружиною здатні розлучитися навіть на час відпустки. Англійці вважають, що бабуся з онуком, які не володіють іноземними мовами, не в змозі об’їхати всю Великобританію без допомоги гіда. Ізраїльтяни не люблять туристів, які купують дешеві тури, – адже "особи слов’янської національності" зазвичай так не роблять!

Але оскільки без співбесіди в країну не пустять, нікуди не подінешся – треба продумати відповіді на самі, здавалося б, найнетактовніші питання.

Головне – не збиватися в свідченнях. У візових офіцерів особлива недовіра до туриста виникає у випадку, якщо інформація, отримана під час співбесіди, сильно різниться з початковими даними.

Подружжю – засновникам сімейного підприємства потрібно знати про кількість співробітників і оборот фірми. Бабусі з чадом непогано б розучити фразу "Вуд ю гів мі е гляс оф вотер?". Загалом, відповіді на питання "Коли, скільки, навіщо?", а головне, "Хто платить?", потрібно підготувати заздалегідь.

Лінія поведінки

І ось настала година X: ви стоїте (сидите) перед візовим офіцером, який вивчає ваші папери, зрідка підкидаючи на вас гострозорі очі. В цей момент у жодному випадку не можна: а) метушитися; б) посміхатися запобігливо; в) вдавати, що результат того, що відбувається, вас абсолютно не хвилює. У бесіді протипоказані мукаючі звуки, довгі роздуми перед відповіддю, а фрази на кшталт: "Бачите, я тут написав, але насправді…" виключені! Зв’язні, а головне, природні відповіді на питання подобаються візовим офіцерам найбільше.

Провокаційні заяви екзаменатора ніби: "Ми дзвонили вам в офіс, нам сказали, що ви там не працюєте", – не повинні викликати бурю обурення, набагато краще підійдуть фраза "Давайте разом перевіримо телефони" і погляд в стелю, що супроводжується перерахуванням щонайменше п’ятнадцяти номерів.

А взагалі-то є універсальний спосіб спілкування з візовими офіцерами. Він формулюється до осоружного просто: завжди говорити правду. Ах, як хочеться її говорити, говорити, говорити..

Джерело:
touradvices.tourua.com