#img_left_nostream#«Який вплив на колективну свідомість людства зроблять місії «Аполлона», вже було зрозуміло 24 грудня 1968 під час польоту Аполлона-8, коли Франк Борман побачив Землю з-за обрію Місяця: «Боже мій! Тільки подивись. Земля сходить. Як прекрасно!» Люди вперше побачили фотографії блакитної планети, зроблені з кабіни космічного корабля. Тоді в поле зору потрапила і вразливість Землі».
Німецький астронавт Томас Райтер написав ці рядки у виданні «Technology Review», згадуючи про «приземлення» на Місяці 40 років тому. Він пам’ятає про своє дитинство 1970-х — тоді діти знали все про польоти «Аполлона», у той час як сьогодні прогулянка в космос увійшла в буденність. Коли у ЗМІ повідомляється про те, як пройшов запуск або посадка, це вже ні в кого не викликає подиву.
У короткому опитуванні The Epoch Times людей за 50, які зберегли спогади про приземлення на Місяць, ми отримали різні відповіді. Поставлене питання було таким: «Які думки і почуття викликала у вас перша висадка на Місяць американців?»
– Похила жінка 97-ми років відповіла: «Мене це не дуже цікавило. Якщо у них була така пристрасть до цього — добре, нехай роблять».
#img_left_nostream#- Літній житель Німеччини (74 роки) згадує: «Я не вважав це правильним. Розглядав це як вторгнення, що люди проникли в той світ. Місяць для мене був чимось святим. Будучи дитиною, я часто спостерігав за ним вечорами з мого ліжка через вікно, поки не засинав за північ. Я сприймав Місяць, як щось всемогутнє. Навіть тепер — мені вже 74 — і іноді я спостерігаю за ним у бінокль, у цей час у мене зникають всі думки. І буває, що я бачу сцени, які, як картини, з’являються в моїй уяві, це просто дивовижно».
– 73-річний голова родини: «Що на Місяці багато пилу, знали і раніше. Але що наша Земля прекрасна, як блискучий кристал в небесах, про це в мене не було ніякого уявлення. І що вона виглядає такою тендітною і беззахисною, зовсім не як «мати Земля», а як безцінний скарб».
– Мати двох дітей, якій на той час було 25 років: «Я була зворушена до глибини серця, я просто хотіла взяти цю чудову блакитну Землю в долоні і захистити. Я по-новому зрозуміла, що означає, що Земля дійсно кругла і ми живемо у взаємодії, дійсно навколо один одного!»
– Жінка, на той час 9-річна дитина, згадує: «Я думала — ой, ми в космосі! Як удома! Може бути, там все-таки зовсім не так, як ми вчимо в школі? Може це тільки питання точки відліку, точку зору?»
