– Пані Гайпель, чи доводилось Вам мати справу з Китаєм до участі в цій естафеті?
– Моє перше заочне знайомство з Китаєм відбулося влітку 1989 року, коли розстріляли студентів, які зібралися на площі Тяньаньмень (Пекін). У той час я також була студенткою, а НДР переживала передсмертну агонію.
Ми з подругою тоді намалювали плакат під назвою «Скорбота за китайськими студентами» і повісили його в Йенському університеті. Він провисів хвилин 20, після чого його зірвали, а нам довелося постати перед судом за «зраду батьківщини».
Ця ситуація раптово змінила мої політичні погляди. Я виросла в догматичному середовищі. Мої батьки були переконаними комуністами. Будучи дитиною, я жила у замкненому світі, в якому при незначній спробі висунути хоча б палець із-за прутів грат і проявити себе як особистість тобі цей палець відразу ж могли відбити. Після цього досвіду я вирішила виділитися з маси. Можливо це буде болісно, але догоги назад немає. Ми маємо право використовувати свій голос. Це більше не було для мене питанням.
– Чим для Вас раніше був спорт?
– Заняття спортом в НДР для мене значили, що замкнутий світ ширшав. Почавши займатися бігом, я більше не відчувала заціпенілості. Я отримала доступ до своїх почуттів і змогла пізнати себе. Біг також подарував мені шматочок свободи.
– А зараз Ви займаєтесь спортом?
– Так, я змушена займатись. В результаті прийому стероїдів тепер я сильно страждаю. Мені доводиться бігати майже кожний день, інакше я не можу заснути через біль. Один з побічних ефектів чоловічих гормонів – артеросклероз. В крові утворюються згустки.
– Такою була дія препаратів, які Вас примушували приймати?
– Так. Звичайним допінгом для 17-18-річних спортсменок були чоловічі гормони з побічними ефектами, що зачіпають внутрішні органи: рак, порушення гормонального обміну, безпліддя, серцеві захворювання. Коли зараз я чую так багато про Китай, цю інформацію я сприймаю не як письменниця – кожна клітина мого тіла згадує про пережите минуле.
– Стимулом для участі в естафеті послужив Ваш життєвий досвід?
– Так, спрацювала моя внутрішня система тривоги. Коли ми нічого не робимо, на нас лягає відповідальність. Ми стаємо спільниками. Я добре пам’ятаю про подібні випадки безсилля за часів режиму НДР. Сьогодні я вільна, можу говорити те, що вважаю за потрібне. Якщо ми нічого не діємо, то зраджуємо вільний світ. Ми достатньо знаємо про сьогоднішню ситуацію в Китаї. Як можна про це мовчати?
– У своєму листі від 1 травня міністру закордонних справ Штайнмейеру, президенту Міжнародного олімпійського комітету (МОК) Жаку Рогге, міністру внутрішніх справ Шойбле і Томасу Баху, президенту Німецької федерації олімпійських видів спорту, Ви згадували про глобальний спортивний простір. Що Ви мали на увазі?
– Спорт історично завжди розглядався відокремлено від суспільства, а Олімпійські ігри – як благородне свято для обраних. Але це ніколи не відповідало дійсності. Спорт дуже сильно політизований. У ліберальних державах він перетворився на розвагу для публіки, яка вимагає, як і раніше, хліба й видовищ. На цьому заробляють багато грошей. За часів глобалізації, коли спорт слугує для зміцнення миру, він набуває ще більшої значущості. Тепер він має взяти на себе нову роль. Німецькій федерації олімпійських видів спорту слід негайно зажадати від Китаю дозвіл на проведення незалежного розслідування стосовно питання видаляння органів у послідовників Фалуньгун, що вчиняється в трудових таборах і лікарнях Китаю. Якщо послідує відмова, то потрібно бойкотувати Олімпійські ігри в Пекіні. МОК також повинен подати таку вимогу. Це відповідальність, яку не можна з себе скинути.
– Чи відповів хто-небудь з адресатів?
– Ні, проте наслідком моїх листів стало те, що наприкінці січня в Бундестазі на слуханні з питань прав людини буде порушена тема Олімпійських ігор та допінгу в Китаї. Але це лише одна сторона. Для мене допінг в умовах диктатури також є питанням прав людини. Хто може гарантувати захист неповнолітніх китайських спортсменів? Ми маємо більше дізнатися про ситуацію в самому Китаї при підготовці до Олімпійських ігор.
– Які наслідки вживання допінгу молодими спортсменами?
– Вони відчувають себе пригніченими, не можуть знайти себе. Це одна з форм зловживання владою. Особливо постраждали від цього жінки-спортсменки, які через гормони перетворювалися на двостатевих істот. НДР ввела систему примусового допінгу в 1974 році, внаслідок чого сьогодні ми маємо сотні інвалідів. Можна провести історичну паралель з сучасним Китаєм. В своїй книзі «Програні ігри» я висловила цю ідею: коли диктаторський режим доходить кінця, до людини ставляться ще більш жорстоко, оскільки на заключній стадії повністю відсутні будь-які правові норми. Як відомо, в Китаї активно ведуться дослідження в галузі генної інженерії. Крім того, широко розповсюджений продаж дешевого допінгу через Інтернет. Це тривожні ознаки, на які треба звернути увагу.
– У Вас є якісь підозри?
– Є припущення, що на наступний рік Китай готує другу таємну збірну, яка ухиляється від усіх видів допінг-контролю. Так, відомо, що до Олімпіади в Пекіні готувалися 100 китайських плавців, проте, в тамтешню елітну школу увійшли тільки 50. Куди поділися інші 50?
Китай для свого честолюбного «золотого» проекту придбав багато західних ноу-хау і найняв людей з колишньої НДР. Це само по собі викликає занепокоєння. Фатальна помилка полягає в тому, що ні МОК, ні інші міжнародні комітети не звертають на це уваги.
– З якою метою Ви прийняли участь в естафеті правозахисного факела?
– В першу чергу, щоб однозначно заявити: доки в Китаї відбуваються такі жахливі порушення прав людини, не може бути й мови про Олімпійські ігри в Пекіні. Разом ми повинні покласти край переслідуванням Фалуньгун, переслідуванням політичних в’язнів, зупинити вбивства з політичних мотивів, покінчити з трудовими таборами та смертною карою. Інакше, Олімпіада буде дискредитована з самого початку. Чи приїде наступного року до Пекіна хоча б один спортсмен, який знає про те, що відбувається зараз в Китаї? Навряд! Тому дуже важливо максимально пролити світло на китайську реальність, щоб ніхто потім не сказав: «Ми нічого про це не знали».
– Чи докоряли Вам за Вашу діяльність?
– У Німецькій федерації олімпійських видів спорту знають, що я не з поступливих. Фальшиву спортивну політику потрібно відкрито засудити в суспільстві. Нестерпно, що Міхаель Веспер, генеральний директор Олімпійського спортивного союзу Німеччини та колишній депутат від партії Зелених, минулого тижня в Пекіні охарактеризував спортивні об’єкти як «перспективні», не згадавши ні слова про політичну ситуацію в Китаї. На питання про становище прав людини він відповів, що Німецька федерація олімпійських видів спорту активно реагує на це. Проте права людини – це все-таки не іграшки. Оскільки ми живемо у вільній країні, захист прав людини для нас є зобов’язанням. Ми повинні зайняти чітку позицію: у Олімпійських ігор 2008 в Пекіні буде майбутнє лише в тому випадку, якщо за цей рік Китай поліпшить ситуацію з правами людини!
Докладніша інформація на сайті cipfg.org
