Колишній офіцер китайської розвідки зі служби державної безпеки, Лі Фенчжі, який публічно заявив в березні цього року про вихід із китайської компартії, в спеціальному інтерв’ю The Epoch Times розповів про методи вербування китайськими спецслужбами західних політиків.
Лі вказав на те, що китайський комуністичний режим вже давно розвинув всюдисущу шпигунську мережу в США, «не шкодуючи ресурсів та діючи через свої консульства, органи національної безпеки та інші організації направив безліч агентів (в США) і підготував в Америці інформаторів».
Підкуп західних політиків також є важливою частиною зарубіжної шпигунської мережі та діяльності. Головна мета цього полягає в тому, щоб примусити цих політиків висловлюватися на захист позиції Пекіна в критичні моменти, працювати на режим, відкрито чи приватно, прямо або побічно, особливо допомагати в нейтралізації критики про порушення прав людини з боку комуністичного режиму в міжнародному співтоваристві.
«КПК (комуністична партія Китаю) часто пропонує великі гроші та рекламу окремим політикам, одночасно встановлюючи з ними "дружній зв’язок". Політики, які отримують широке висвітлення в офіційних ЗМІ КПК, часто є тими, хто близький до КПК або підгодовується КПК», – каже Лі.
З’ясувавши, кого хвалить КПК, можна визначити, хто з нею співпрацює
За словами Лі, не так важко визначити, хто був куплений КПК, навіть, не знаючи, яким чином КПК підкуповує їх. Існують наступні ознаки: «Якщо офіційні ЗМІ Китаю хвалять кого-небудь або КПК удостоює кого-то будь-якими почестями, то, ймовірно, ця людина дуже близька з КПК». Лі підкреслив, що хоча він не вказав на якусь конкретну особу, він вважає, що його розповідь допоможе людям зрозуміти, що відбувається в даний час, і про те, що може відбутися в майбутньому.
Далі Лі навів кілька прикладів «дружнього зв’язку»: «Агент КПК може запрошувати західного політика на вечерю або збори. Після кількох таких вечерь вони краще пізнають один одного. Це полегшує можливість для агента попросити про послугу. Іноді у налагодженні такого зв’язку беруть участь високопоставлені чиновники компартії. Запрошення від високопоставлених осіб Китаю може змусити середнього західного політика відчути себе задоволеним і збентеженим. Потім агент КПК бере ініціативу в свої руки і піклується про все інше».
«КПК часто посилає агента, чия особистість краще підходить до обраного політика. Наприклад, агентом КПК може бути відомий в країні фотокореспондент. Він приділяє велику увагу діяльності політика і створює позитивні репортажі про нього. Після того, як зв’язок встановлено, вони можуть стати хорошими друзями. Інший підхід – робота з людьми, які оточують обраного політика, наприклад члени його сім’ї, сусіди, персонал або фотографи. Через цих людей агенти також можуть отримати певну інформацію або поширювати свій вплив до певної міри», – продовжує Лі.
Коли спокуси виявляється недостатніми, в хід йде тиск
За словами Лі, стандартний процес шантажу щодо західного політика включає: по-перше, вивчення політика і планування пастки для нього, по-друге, візит до Китаю під приводом зустрічі, офіційного візиту або простої поїздки; по-третє, після прибуття в Китай «агент спокушає політика грошима чи політичними інтересами. Іноді спокуса поширюється і на особисте життя політика».
Після того, як жертва потрапляє в пастку, агент КПК демонструє докази, щоб змусити політика підкоритися. Якщо політик не купується на спокуси, «агенти КПК обмовить його за щось, що він не здійснював, використовуючи докази, сфабриковані за допомогою сучасних технологій».
«Це дуже успішно працює у випадку із західними людьми. У західному суспільстві, майбутнє політиків багато в чому залежить від їх репутації. Західні політики часто виявляються заляканими викриттям перед громадськістю», – додає Лі.
Описуючи методи, якими КПК намагається підпорядкувати західних політиків, Лі неодноразово використовував слово «безпринципність»: «Агенти пильно спостерігають за своїми жертвами, через приватні та громадські контакти, намагаються аналізувати їх потреби і слабкості».
Крім політиків, мішенями КПК також є урядові чиновники, впливові компанії, соціальні групи, ЗМІ та інші не пов’язані з політикою особистості та організації, які, однак, можуть впливати на політику своїх країн з деяких питань.
Лі розповів про два способи, за допомогою яких КПК розвиває свою шпигунську мережу. Перший – через міністерство національної безпеки, міністерство закордонних справ та урядовців. КПК посилає свого агента, який повинен зблизитися і подружитися з західними політиками. Ці агенти вербують політиків для того, щоб використовувати їх вплив, коли це буде потрібно.
«Інший шлях – це так звана "атака єдиним фронтом", тобто мобілізація великої кількості людей для виконання одного і того ж завдання. Незважаючи на те, що багато хто з них нічого не знайдуть, як і раніше, існує великий шанс отримання деякої кількості корисної інформації, об’єктів, ресурсів і можливостей, оскільки задіяно таку велику кількість людей», – пояснює Лі.
Китайська компартія також знаходить західні організації і позитивно налаштовані до себе ЗМІ, які можуть послужити її рупором. Ці локальні організації та ЗМІ можуть мати набагато більший вплив на політиків, оскільки членами таких організацій є місцеві громадяни.
Лі також розкрив, що в міністерстві державної безпеки існує установка, відповідно до якої агентам дозволяється виглядати «налаштованими проти КПК» до тих пір, поки це дозволяє захищати найбільш важливі інтереси партії.
«Деякі агенти можуть критикувати КПК. Однак коли настає вирішальний момент, вони стають на захист КПК та їх погляди роблять компартії величезну допомогу», – говорить він.
За словами Лі, хибна природа і диктаторська система КПК являє собою «ключову причину» створення подібної мережі в США. На поверхні режим підкреслює важливість «захисту дружніх відносин між Китаєм і США», але на ділі, він розглядає провідні демократичні країни як ворогів, особливо США, які в його очах є головним ворогом.
У шпигунської діяльності китайського режиму є своя сторона, що вводить в оману. «Прикриваючись діяльністю, що пов’язана із забезпеченням держбезпеки, компартія ставить свої інтереси вище за все. Режим навмисне розмиває межу між шпигунської діяльністю на користь комуністичної партії Китаю і справжньої розвідувальною роботою системи державної безпеки за кордоном», – говорить Лі, додаючи, що подібна оманлива природа змушує членів зарубіжних китайських діаспор і Асоціації китайських студентів і викладачів працювати на режим, вірячи, що вона служать китайському народу.
Будучи експертом в галузі розвідки Лі, вказав на фундаментальну різницю між роботою розвідки у звичайному суспільстві й у Китаї. «Робота під контролем режиму часто несправедлива і здійснюється за рахунок реальних національних інтересів. Система державної безпеки часто займається політичними питаннями, пов’язаними із захистом інтересів партії, які не мають ніякого відношення до національної безпеки», – заявив він.
Інша сторона полягає в тому, що «подібна діяльність створює конфлікти і суперечності між різними групами закордонних китайців, завдає шкоди їх політичним інтересам або правам, а також шкодить моралі. Це також впливає на відносини між китайцями і людьми інших національностей і псує репутацію китайців в очах інших етнічних груп».
Будучи китайцем, Лі хотів би, щоб особи китайського походження мали більший вплив у західному суспільстві і, щоб більша кількість політиків – етнічних китайців – могли б допомагати людям у своїх країнах і прагнули покращити теперішню ситуацію в Китаї.
Однак «КПК виділяє величезні фінансові кошти для створення мереж шпигунства у західних країнах, таких як США. Вона особливо фокусує свою увагу на політиках китайського походження. Ті, хто прислужують КПК заради особистих інтересів, безумовно не зможуть уникнути тенет КПК. Компартія навіть організовує агентів для того, щоб вони стежили за окремими політиками з китайськими коренями, які про це і не підозрюють».
«Політики китайського походження мають велику ймовірність опинитися в ситуації залежності від КПК. Їм необхідно провести чітку лінію між КПК і Китаєм. Вони повинні слідувати своїй совісті і дотримуватися законів країн, в яких вони проживають. У той же час вони повинні робити те, що дійсно може принести користь китайському народу», – говорить Лі.
Наприкінці Лі заявив: «Приділяти увагу Китаю – це добре, але це не означає, що треба служити компартії».
