Колись давно, ще за часів династії Сун, у Пекіні процвітав чайний будинок.
#img_center_nostream#Одного разу чоловік на ймення Лі прийшов туди зі своїм старим другом. Оскільки на вулиці стояла нестерпна спека, він зняв верхній одяг і поклав на стіл сумку з золотими монетами. Однак вийшовши з чайного будинку, він забув її забрати. Згадавши, що він залишив золото, Лі сильно засмутився. Він подумав, що повернути його вже неможливо, оскільки у той день в чайному закладі сиділо багато людей. Він навіть не став заходити туди, вважаючи, що втрачене не повернути.
Через кілька років Лі знову прийшов у цей чайний будинок і ненароком згадав, що забув тут дещо під час свого останнього відвідування. Власник чайного будинку замислився ненадовго і запитав Лі: «Ви в той день були в светрі?» Лі сказав: «Так». Господар запитав: «А ваш друг був у хутряній шубі?». Чи знову відповів ствердно.
#img_center_nostream#Тоді власник сказав:
«Я знайшов сумку, яку ви загубили, і спробував наздогнати вас, але не зміг. Я поклав її в затишне містечко і чекав, коли ви повернетеся, але ви ніяк не поверталися. Я її не відчиняв. Подумав тільки, що раз вона така важка, мабуть, там зберігається золото або срібло. Якщо скажете мені, скільки там золота, я її вам віддам».
Лі відповів: «Якщо золото у вас, я дам вам половину». Власник чайної на це посміхнувся і нічого не відповів.
Господар підвів Лі до навісу за чайним будиночком, де він зберігав різні втрачені речі, в тому числі парасольки, взуття та одяг. Біля кожної речі знаходився невеликий ярличок, де була вказана дата і час, коли ця річ знайшлася, а також короткий опис того, як виглядав її власник. Якщо господар чайної не міг згадати нічого про власника, то писав на ярличку «Невідомо». У кутку навісу господар знайшов невелику сумку. Дата, час та опис на ній збігалися з тим, що сказав Лі.
#img_center_nostream#Тоді власник запитав, скільки в сумці лежить золота. Лі відповів правильно, тому господар повернув йому втрачене.
Лі був такий вдячний господареві чайної, що почав відраховувати половину золота, якої хотів поділитися з ним, як обіцяв. Але господар його зупинив і сказав:
«Всіх нас вчать бути хорошими людьми. Якби я жадав грошей, то забрав би ваше золото і так. Але я не зробив цього через те, що мені було б соромно зберігати в серці такий обман».
Бачачи, що господар не прийме золото, Лі запросив його на обід, але той, посміхнувшись, чемно відмовився.
Більше оповідань з давнього Китаю ви знайдете в розділі «Культура Китаю«і зможете дізнатися про секрет довголіття китайця, який прожив 256 років.
За матеріалами: .
