Сюй Да (1332—1385) був відомим воєначальником, який зробив величезний внесок у встановлення династії Мін, а його військовими досягненнями, відданістю і скромністю так захоплювався імператор Тайцзу (Чжу Юаньчжан), що помістив його портрет на першому місці у Храмі заслужених людей династії Мін.
Сюй Да — відданий і скромний видатний генерал. Ілюстрація: СМ Ян/Велика Епоха
Вояк і вірний друг
В юності Сюй був відомий як високий і мужній воїн. У 22 роки він приєднався до бунтівників, до лав яких вступив і майбутній імператор Чжу Юаньчжан. Сюй і Чжу стали близькими друзями, вони поважали устремління і здатності один одного. Коли Чжу, який тоді був воєначальником низького рівня в рядах повстанців, відправили на небезпечне військове завдання на південь, Сюй був першим із воїнів, які вирішили піти за Чжу. Вони побували разом у багатьох битвах.
Коли у зв’язку з непорозуміннями Чжу Юаньчжана взяла в заручники ще одна група заколотників, і його могли позбавити життя, Сюй Да взявся відправитися до їхнього табору, аби самому стати заручником замість Чжу. Чжу повернувся неушкодженим, а згодом випустили і Сюя. Це зробило їхню дружбу ще міцнішою.
Сюй був ключовою фігурою в об’єднанні Півдня, який спочатку був зайнятий багатьма незалежними групами заколотників. У багатьох вирішальних битвах він бився у перших рядах і завоював загальну повагу своїх підлеглих.
Шанований воєначальник
Пройшовши шлях воїна, Сюй прославився згодом як шанований воєначальник із вельми праведним і чуйним характером. Часто він переконував захоплених у полон вояків приєднатися до його загону і служити йому, поповнюючи таким чином після битв свій загін майстерними воїнами.
Ставши провідним генералом, Сюй встановив у своєму загоні строгу дисципліну і військові закони. Після того як його загін захопив важливе і квітуче місто на Півдні, він затвердив страту за мародерство, пошкодження власності мирних жителів або тимчасову відсутність без дозволу зі встановленого військового табору. Вжиті ним заходи виділяли його армію з інших груп заколотників і принесли йому велику підтримку мирних жителів.
Він був тим провідним генералом, який спланував та здійснив повалення династії Юань на Півночі. Коли його армія зрештою взяла північну столицю монгольської династії Юань, він віддав наказ, щоб усі скарбниці країни були опечатані, а також були описані всі карти, книги і коштовності, захоплені у палаці. Ще він відправив загін із добірних військ захищати палац і вберегти членів монгольської царської сім’ї, дів, слуг і мешканців палацу від наруги. Ці заходи завоювали довіру до нього мирних жителів, підтримали торгівлю і забезпечили плавне перенесення династії до північної столиці (Пекіна).
Стриманий і скромний
Сюй Да шанували як найвидатнішого полководця, завдяки якому встановилася династія Мін, а Чжу Юаньчжан став імператором Тайцзу. Незважаючи на піднесення до високого становища без гарної освіти, Сюй не проявляв зверхності до вчених-конфуціанців. Навпаки, він був стриманим і завжди проявляв велику чемність до вчених і підтримував із ними добрі стосунки.
Навіть попри те, що монголів вигнали за межі Великої китайської стіни, вони, як і раніше, становили загрозу для північного Китаю. Для зміцнення північного кордону Сюй запустив серію військових походів на крайню північ і північний захід. Багато років поспіль він залишав столицю навесні і повертався в кінці зими, але не проявляв ані найменшого невдоволення і передавав державну печатку армії імператору Тайцзу відразу по поверненні до столиці.
Імператору Тайцзу після того, як зійшов на трон, стало дуже неприємно ділитися успіхом із воєначальниками, хоча вони в минулому і поділяли з ним негоди. На щастя, Сюю імператор, як і раніше, дуже довіряв. Імператор влаштовував бенкети на честь його повернення з військових походів і називав його своїм братом, але Сюй проявляв перед ним іще більшу скромність і повагу.
Сюй жив дуже просто в маленькому будиночку, завжди користувався каретою без кортежу стражників і запрошував до себе додому вчених для бесід і поглиблення своїх знань.
«Велике досягнення»
Якось імператор Тайцзу сказав Сюю: «Брате, ти вніс величезний вклад для династії, але досі живеш у невеликому будиночку. Я хочу віддати тобі свій старий будинок у якості подарунка». Так званий старий будинок був особняком, у якому Чжу жив, перш ніж стати імператором. Сюй Да ввічливо, але рішуче відмовився.
Проте імператор Тайцзу не поступався. Одного разу він напоїв Сюя так, що той заснув у тому особняку. Коли Сюй прокинувся й усвідомив, де спав, то поспішив до імператора просити пощади — у ті дні це могло бути розтлумачено як зловмисництво чи зрада. Імператор був у великому захваті від його відданості і гарної обізнаності про події в державі, тому віддав наказ про зведення нового будинку для Сюя біля його старого будинку і висікти на табличці на воротах напис «Да ґун», що означає «велике досягнення».
Імператор Тайцзу висловив своє захоплення Сюй Да: «Він веде армію за наказом імператора і повертається із перемогою, він зберігає покірність і не проявляє ані найменшого вихваляння. Його не змогли зіпсувати ні красуні, ні скарби, а його бездоганна чистота сяє так само яскраво, як сонце, і так само ясно, як місяць. Ніхто не в змозі його затьмарити». Коли Сюй помер, імператор закрив двір і сповнений глибокої скорботи відправився на його похорон.
За наказом імператора Тайцзу, портрет Сюй Да був установлений на першому місці у Храмі заслужених мужів династії Мін. Його нащадки користувалися благородним становищем протягом трьох поколінь.
Читайте також:
