Тао Юаньмін — великий китайський поет-відлюдник. Ілюстрація: Кійока Чу/Велика Епоха
Тао Юаньмін був видатним поетом і відомим відлюдником. Він називав себе затворником Тао або паном п’яти верб, показуючи цим своє бажання жити спокійним, самітницьким життям у сільській місцевості.
Батько Тао помер рано, і їхня сім’я відтоді жила у злиднях. У молодому віці Тао зацікавився даосизмом і життям відлюдників. У двадцять із чимось років він став селянином і тоді ж почав практикувати даоські медитації.
Завдяки своєму поетичному і літературному таланту він часто отримував пропозиції зайняти посаду в уряді. Спочатку він відмовлявся через небажання брати участь у справах держави, але, щоб утримувати свою сім’ю, пізніше, у 29 років, він вступив на службу, ставши молодшим державним чиновником. Через кілька років він пішов із займаної посади у відставку і повернувся в рідне село вирощувати хризантеми.
Життєві обставини ще раз змусили його влаштуватися на державну службу — коли йому було 35 років, він став повітовим суддею, але в 41 рік знову пішов у відставку.
Після відставки Тао вирішив відійти від справ, оселившись на своїй маленькій фермі, щоб годувати сім’ю важкою фізичною працею. Іноді він насолоджувався вином, поезією та дружбою з іншими відлюдниками, але в основному страждав від голоду і злиднів, оскільки стихійні лиха часто завдавали шкоди сільському господарству. Незважаючи на все це, він написав багато віршів і прозових творів, у яких описав красивий і вільний спосіб життя в селі.
Він зневажав широко розповсюджену продажність і марнотратність придворних, і казав, що краще вже житиме в бідності чи з гідністю проситиме милостині, ніж буде придворним службовцем із пристойною зарплатнею. На жаль, в останні роки його життя його слова справдилися.
Коли Тао Юаньміну було 44 роки, його хатина із солом’яним дахом згоріла дотла від пожежі, і родині Тао довелося тимчасово жити в човні і покладатися на грошову допомогу від родичів і друзів. Коли Тао виповнилося 58 років, його сім’я вже перебувала в такому важкому становищі, що час від часу змушена була позичати їжу.
В одному з віршів він написав: «Моя сім’я страждала від голоду, і довелося за їжею йти поспішно. Але просити її ніде. Я блукав дуже довго і нарешті постукав у двері, але не зміг проронити ні слова. Господар зрозумів усе, він був добрий, і похід виявився успішним».
Він і далі тримався і написав багато красивих творів у прозі і віршах, у багатьох із яких висловив своє розуміння життя і смерті, багатства і бідності з даоського погляду, але, не обмежуючись ним.
Всі пізні роки свого життя Тао Юаньмін провів у бідності, але твердо залишався вірним своїм принципам до самої смерті.
Читайте також:
Китайський поет Дуфу: бідний, але мудрий
Лі Бо — визначний китайський поет
Китайські поети: Бай Цзюйі — батько реалістичної поезії
