Автор знаменитого трактату «Мистецтво війни» Су́нь-цзи був полководцем і стратегом. У всі часи китайської історії його вважали великим майстром стратегії і керувалися його працями.
Суньцзи і його книга «Мистецтво війни». Ілюстрація: СМ Ян/Велика Епоха
Справжнє ім’я Суньцзи — Сунь У. Народився він наприкінці періоду Весни й Осені у 535 р. до н.е. у дворянській сім’ї царства Ці. Після того як Ці вплуталася у війни, він втік до царства У і жив там відлюдницьким життям, присвятивши себе вивченню воєнного мистецтва. «Мистецтво війни» — цінний китайський військовий трактат, що приписується Суньцзи.
Якось цар У викликав до себе Суньцзи і сказав: «Ви написали тринадцять глав для „Мистецтва війни“, і, схоже, що теорія в кожному розділі є досконалою. Однак це тільки теорія, і ніхто не знає, чи можуть всі ці теорії бути реалізовані на практиці».
Суньцзи відповів цареві: «Чи можете ви виділити когось, аби я міг показати свою теорію? Можливо, тоді ви зможете зрозуміти «Мистецтво війни». Цар відразу віддав наказ викликати 180 жінок зі свого палацу, щоб вони могли виступити в ролі військових. Суньцзи розділив їх на дві команди, а командирами кожної з команд призначив двох найулюбленіших наложниць царя.
На початку цього тренування жінки не сприймали його серйозно і не виконували в точності вказівок Суньцзи. Тому в строю дівчат весь час панував безлад, як би чітко і неодноразово він не віддавав команди.
Знову і знову Суньцзи просив жінок не сприймати це як жарт, попереджаючи їх не допускати помилок, інакше їх покарають за воєнними законами. Після того як навчання почалося знову, жінки і далі сміялися, не звертаючи жодної уваги на Суньцзи.
Суньцзи суворо подивився на командирів і сказав їм: «Ви обидві не виконали свій обов’язок як командирів і мусите прийняти покарання». Потім цих двох наложниць, за військовим наказом, стратили.
Зі втратою двох улюблених наложниць у царя пропав настрій спостерігати за тренуванням. Суньцзи дуже засмутився і сказав цареві: «Отже, вам подобається тільки теорія, а намірів покращити свою армію у вас не було».
Цар дізнався від Суньцзи багато нового і зрозумів, що в нього дійсно видатний талант до воєнного мистецтва. І, після того як Суньцзи призначили генералом, він завоював західне царство Чу і північну серединну землю.
За все своє життя Суньцзи не лише здійснив знамениті військові подвиги, а й залишив безцінні теорії із воєнного мистецтва. Особливу популярність здобув трактат «Мистецтво війни», що містив лише 13 глав і 5000 слів, у яких автор повністю відбив свої воєнні ідеї.
«Мистецтво війни» охоплює майже всі сфери військової справи, такі як стратегія, психологія, метеорологія, топографія і т.д. Крім того, книга також включає політику, економіку, історію, філософію, літературу та природничі науки. Таким чином, після її виходу в світ їй надавали великого значення китайські чиновники, стратеги, філософи, письменники. Книга поширилася у світі. Ще в часи династії Тан вона проникла в Японію. Зараз теорії та ідеї з «Мистецтва війни» часто використовуються у процесі прийняття рішень у сучасному бізнесі і соціальному менеджменті.
Згідно з «Мистецтвом війни», верхом майстерності армії є «підкорювати інші армії без бою», тобто перемагати, не використавши ні єдиного солдата.
Суньцзи був поборником «пересторог війни». У «Мистецтві війни» він спочатку зазначає: «Війна — це важлива подія в житті країни і серйозно впливає не лише на життя і смерті людей, а й на виживання самої країни. Тому ми повинні проявляти обережність та обдумувати, чи доречно розпочинати війну з іншими країнами». Крім того, він застеріг царів і полководців країн, аби ті не йшли на війну тільки через гнів. На його думку, перш ніж починати війну, людині слід двічі подумати і лише потім прийняти рішення, що базуватиметься на користі для його країни.
«Мистецтво війни» багатьма вважається книгою про те, як перемогти у бою. Проте це також книга, яка вчить людей розуміти, що мета застосування армії — вберегти людей від страждань і заворушень, повернути людям мир. Крім того, ті, хто є прихильниками війн, можуть завдяки теоріям «Мистецтва війни» зрозуміти справжній сенс життя і, в кінцевому рахунку, опустити зброю.
Люди протягом усієї історії Китаю, вивчаючи цю книгу, розуміли, що досягти успіху в житті можна, тільки вдосконалюючи в собі благородні якості, а монархи і придворні вчилися по ній, як доброчесно правити країною. Сьогодні багато лідерів у всіх сферах життя приймають «Мистецтво війни» як посібник зі стратегій і того, як навчитися правильно керувати.
Читайте також:
Історія Китаю (21): Ши Куан — бог музики
Історія Китаю
Історія Китаю (20): Чжуанцзи — великий учитель Дао, порівнянний із Лаоцзи
