Чжоу-гун був молодшим братом У-вана. В історії Китаю він був відомий як зразок синівської шанобливості і доброзичливості.
Чжоу-гун, який створив доброзичливі обряди Чжоу, — зразок для наслідування протягом понад 2000 років. Ілюстрація: Катерина Чан/Велика Епоха
Чжоу-гун із дитинства суворо дотримувався доброзичливості й синівської шанобливості. Крім того, він був і дуже обдарованим. Він дуже відрізнявся від інших братів своєю синівською шанобливістю й доброзичливістю. Чжоу-гун двічі допомагав У-вану в походах на схід, аби допомогти йому завоювати династію Шан.
З великою допомогою Чжоу-гуна цар У здолав династію Шан. Щоб завоювати довіру прихильників династії Шан і верхівки її знаті, У-ван прийняв політику доброзичливості, яку йому рекомендував Чжоу-гун: «Залишати на місцях і не вбивати». Вони випустили жителів і дворян із в’язниць і відкрили зерносховища, аби допомогти людям династії Шан, що голодували.
Він також представив обряди та музику, запропонував ввести «зразкову доброчесність і розумні покарання», а також «повагу гідності та захист людей». Таким чином, політика та управління династії Чжоу були прозорими та чіткими. Його пропозиції були прийняті за зразки для наслідування чиновниками наступних поколінь.
Після того як У-ван помер, на престол династії Чжоу вступив його син і наслідний принц Чен-ван. Оскільки цар Чен був занадто молодий, Чжоу-гун шість років керував державою Чжоу. Коли Чен-ван виріс, Чжоу-гун повернув йому владу і порадив не віддаватися почуттям, насолодам, іграм і полюванню.
Те, як Чжоу-гун запрошував до себе талановитих і заслужених людей, вважалося його політичними послідовниками за зразок. Аби не пропустити жодного мудреця, Чжоу-гун кидав усе, чим він наразі займався, щоб зустрітися з ним. Наприклад, він міг зупинити миття волосся чи вживання страви, аби негайно зустрітися з обдарованими людьми, які щойно зайшли для висловлення своєї пропозиції про те, як потрібно правити країною.
В пізні роки життя Чжоу-гун усе ще дуже багато працював, впроваджуючи обряди і музику, а також покращував різні системи і правила. Він розробив всеосяжний звід обрядів династії Чжоу, в якому встановив детальні вимоги до аспектів від політики країни до повсякденної поведінки окремого громадянина. Звід також містив цілу низку правових систем, таких як патріархальна система і важливі державні справи. Що стосується більш дрібних аспектів, звід обрядів включав весілля та поховання громадян, обряди посвячення, діяльність, пов’язану із жертвоприношеннями тощо.
Пізніше вчені-конфуціанці склали книгу з обрядів династії Чжоу. Протягом приблизно наступних двох тисяч років ключові ідеї обрядів Чжоу, такі як доброзичливість, праведність, пристойність, мудрість і довіра, стали для китайців нормами моральної поведінки.
Обряди Чжоу, введені Чжоу-гуном, передавалися із покоління в покоління і вважалися скарбом культури стародавнього Китаю, особливо звичаї шлюбу, що справляють значний вплив на китайців і сьогодні.
Читайте також:
Історія Китаю (16): Філософ Лао-цзи — засновник шляху Дао
Історія Китаю — від давнини до сучасності
