Го Шоуцзін — найвидатніший китайський астроном і інженер-гідротехнік династії Юань. Ілюстрація: Юань Фан/Велика Епоха
За часів династії Юань у Китаї жив видатний математик, астроном і гідротехнік. Звали його Гоу Шоуцзін (1231—1316). Він винайшов і поліпшив цілий ряд астрономічних інструментів і зробив великий внесок у розвиток гідротехніки в Китаї. Йоганн Адам Шалль фон Белль, німецький єзуїт та астроном, який відвідав Китай 300 років по тому, прозвав його «китайським Тихо Браге». У XX столітті в пам’ять про його видатний внесок на його честь було названо астероїд 2012 Guo Shou-Jing.
Про батьків Го Шоуцзіна мало що відомо. Його виховав дід, освічена людина, що мала знання в математиці, астрономії та гідротехніці. Ймовірно, під його впливом, Го розвинув велику допитливість та інтерес до науки. У 14 років Го Шоуцзін сконструював водний годинник і назвав його «лотосова клепсидра*», а пізніше вивчав математику й астрономію. У 20 річному віці він уже брав участь у гідравлічному проекті в якості інженера та урядового чиновника.
*Клепсидра — водяний годинник.
Зі включенням Китаю в Монгольську імперію Хубілай дав початок кільком програмам із використання водних ресурсів для сільського господарства і військових потреб. Ці програми, що включали в себе як зрошення та боротьбу з повенями, так і перевезення зерна, вимагали умілих інженерів-гідравліків. Першому імператору династії Юань Хубілаю запропонували Го Шоуцзіна як молодого майстра. Знання та пропозиції Го вразили Хубілая, і той призначив його чиновником, який відав річками і водоймищами.
У той час один із регіонів на північному заході постраждав від засмічення річкових стоків і мізерного врожаю у зв’язку з багаторічними війнами. Приїхавши в цей регіон, менш ніж за рік Го розширив і розчистив систему зрошення, повернувши її в первинний вигляд. Водна система була значно поліпшена, і Го незабаром підвищили до посади чиновника, відповідального за охорону природних вод всієї країни.
Потім Го вирушив на південь і провів велике польове обстеження національної мережі каналів. Він поглибив початковий канал, а також умовив придворних чиновників підтримати ідею будівництва нового каналу із півночі на південь. Новий канал дозволяв доставляти продукти харчування із півдня на північ прямо в столицю Пекін, також значно покращилося транспортне сполучення північ-південь.
Го Шоуцзін взяв на себе докладні топографічні дослідження певних областей і зафіксував їхні результати на картах. Крім того, він створив новий спосіб показувати на картах різні рівні місцевості, що відповідає сучасній «висоті над рівнем моря».
У 1276 армія Хубілая захопила столицю династії Південна Сун. У зв’язку з тим, що Монгольська імперія розширилася на всю Євразію, Хубілай усвідомлював, як багато проблем створює розбіжність від існування різних календарів. Ні монгольский/чжурчженьський календар, ні той, який використовувався на півдні Китаю, не були достатньо точними для того, щоб давати точну інформацію для ведення сільського господарства. Крім того, одночасне існування двох календарів викликало по всій країні плутанину, тоді як введення нового і точного календаря принесло б новому монгольському правителю династії Юань у новому об’єднаному Китаї політичні переваги.
Імператор наказав Го створити новий календар. Го встановив по всій Монгольської імперії 26 (деякі стверджують, що 27) вимірювальних точок. Найпівнічніша точка була розташована в басейні нинішньої ріки Єнісей у Сибіру, а найпівденніша — у Південно-Китайському морі (на одному з нинішніх Парасельских островів). У всі райони для вимірювань і спостережень було відправлено 14 чиновників. Го зосереджував велику увагу на точних польових вимірах, і з метою проведення вимірювань були винайдені чи поліпшені 13 видів астрономічних інструментів.
У часи Монгольської імперії із Близького Сходу в Китай стали поширюватися певні наукові ідеї, хоча китайською мовою про це збереглося мало записів. Відомо, що в 1279 році в Пекіні була побудована астрономічна обсерваторія, у зведенні якої допомагав один з інженерів із Непалу, і в цій обсерваторії було розміщено і використовувалося багато астрономічних інструментів Го.
Після чотирьох років напруженої роботи Го нарешті в 1280 році завершив створення нового календаря, який був офіційно введений у дію на наступний рік. Цей новий календар був набагато точнішим, ніж старий. Згідно з ним, у році є 365,2425 днів, що лише на 26 секунд відрізняється від дійсного часу, необхідного Землі, аби зробити повний оберт навколо Сонця. Новий календар (шоушилі) офіційно використовувався протягом наступних 363 років, що забезпечувало послідовну і безперервну основу для запису історії Китаю.
У 1283 р. Го став керівником астрономічної обсерваторії, а в 1292-му — головою бюро управління водними ресурсами. Він був єдиним державним чиновником старше 70 років, якому наступник Хубілая наказав залишитися на своєму посту, незважаючи на прохання відпустити його на пенсію. Го помер у віці 86 років.
Го Шоуцзін був відомий тим, що вчився на досвіді інших та удосконалював свою роботу. Крім того, він ніколи не обмежувався вже наявними способами, а хотів випробовувати нові ідеї. Завдяки своїм невтомним дослідженням він домігся видатних досягнень в астрономії, створенні календаря, гідротехніці та математиці. Він вважається багатьма найвидатнішим китайським астрономом, інженером і математиком.
У 1981 році в Пекіні проходила щорічна конференція Міжнародного інституту астрономії. У цей час відзначалося 750-річчя із дня народження Го, і за великий внесок в китайську науку, гора, нещодавно відкрита на Місяці, була названа «Горою Го Шоуцзіна».
Читайте також:
Історія Китаю (123): Гуань Ханьцін — великий драматург Піднебесної
Історія Китаю (121): Йєлю Чуцай — головний радник Чингісхана
Історія Китаю (120): Чингісхан — засновник Монгольської імперії
Історія Китаю: від давнини до наших днів
