Учений-конфуціанець Йєлю Чуцай (1190—1244) був царським нащадком династії Ляо (кидані) і жив у столиці династії Цзінь (сьогоднішній Пекін).
Йєлю Чуцай, конфуціанець і головний радник монгольського імператора. Ілюстрація: С.М. Ян/Велика Епоха
Після того як армія Чингісхана захопила Пекін, Йєлю Чуцай почав вивчати буддизм в одного з відомих ченців. Коли Чингісхан почув про таланти Чуцая, то запропонував йому обійняти посаду радника. Позаяк Йєлю Чуцай був глибоко розчарований повсюдно поширеним хабарництвом і моральним розкладанням посадовців династії Цзінь, то вирішив служити Чингісхану.
Чингісхан дуже довіряв Йєлю Чуцаю. Один із перших майстрів із виготовлення луків із цього приводу заздрив тому. Цей майстер запитав у Чингісхана: «Ми беремо участь у багатьох битвах на полі бою. Як учені, подібні до Йєлю Чуцая, можуть допомогти в наших битвах?» Йєлю Чуцай, який був присутній під час цього, відповів: «Для виготовлення луків нам потрібні ремісники. Хіба нам не потрібні державні діячі, що будуть допомагати хану правити країною?» Чингісхан підтримав Йєлю Чуцая і з того часу наділив його більшою владою. Йєлю Чуцай розробив для Чингісхана багато важливих законів, які згодом були прийняті в династії Юань, й одного разу Чингісхан сказав своїм синам: «Йєлю Чуцай — це подарунок небес. Ви можете довірити йому всі справи країни». Це були небачені вдячність і довіра з боку імператора.
Коли монгольська армія захоплювала якесь місто, її генерали часто грабували міста, виносячи звідти золоті та срібні злитки, а також ювелірні вироби. У протилежність до них, Йєлю Чуцай збирав і зберігав багато китайських ліків, книг та культурних реліквій. Після походу на південь Китаю монгольські війська страждали від епідемій. Саме Йєлю Чуцай урятував десятки тисяч людей за допомогою китайських ліків, які зберіг.
Коли він керував столицею Ханбалик (Пекіном), то дізнався, що діти деяких високопоставлених чиновників збираються в банди і грабують людей, навіть скоюють убивства. Йєлю Чуцай не боявся могутніх посадовців і не брав хабарів. Він публічно стратив десятки таких злочинців. Йєлю Чуцай був настільки благородним, що згодом, після його смерті, під час перевірки його майна (після того як хтось звинуватив його у хабарництві) не знайшли нічого, крім поезії, картин і епіграфіки.
Монгольська армія використовувала криваву розправу проти будь-кого, хто чинив опір. Якщо вони стикалися з опором під час нападу на місто, всіх жителів міста, включаючи жінок і дітей, після взяття міста вбивали. Такі вчинки викликали ще більшу ненависть та опір з боку тих, чиї міста осаджувалися.
Якось один монгольський генерал вів свій загін в атаку на столицю ворога і зіткнувся із сильним опором, що надовго зупинило його просування. У багатьох битвах численні його солдати загинули або були важко поранені. Генерал був дуже розгніваний і сказав: «Щойно я візьму столицю, то вб’ю всіх у цій проклятій фортеці».
Дізнавшись про плани генерала, Йєлю Чуцай благав імператора, кажучи: «Ми воюємо задля того, щоб отримати землі та людей. Якщо ми вб’ємо всіх людей, то від землі не буде ніякого пуття, бо про неї нікому буде дбати. Тоді навіщо ми воюємо?» Імператор погодився із Йєлю Чуцаєм і віддав наказ про те, що нікого, крім ворожого царя, не дозволяється вбивати. Завдяки пораді Йєлю Чуцая було врятовано життя майже 1,5 мільйона мирних жителів міста.
У результаті його впливу на імператора і посадовців масових кровопролить ставало все менше й менше, і монгольська імперія розширювалася далі, відчуваючи вже менший опір.
Династія Юань була не лише однією з найкоротших в історії Китаю, а й однією із небагатьох, коли країною правили не китайці. Завдяки тому, що протягом майже трьох десятиліть Йєлю Чуцай служив головним міністром, династія Юань перейшла зі стану розпалювача війни до миру і процвітання, а культура стародавнього Китаю була збережена. Величезний внесок Йєлю Чуцая високо оцінювали як історики, так і прості люди.
Читайте також:
Історія Китаю (119): Вень Тянься — учений і відданий генерал династії Південна Сун
Історія Китаю (120): Чингісхан, великий засновник Монгольської
Історія Китаю: від давнини до наших днів
