Чингісхан — великий засновник Монгольської імперії. Ілюстрація: Юань Фан/Велика Епоха
Чингісхан (1162—1227) був засновником Монгольської імперії, а його онук заснував в Китаї династію Юань.
На монгольському «Чингіс» означає «могутній, міцний, сильний», а «хан» означає лідера чи царя. Чингісхан — це титул, який йому дали, коли він об’єднав усі племена, що жили на Монгольському плато. Його справжнє ім’я — Темуджин (Темучін, Тємучжин), що, як деякі історики вважають, у перекладі означає «залізний».
Темуджин народився у сім’ї вождя племені. Його батько був отруєний татарами, коли Темуджин був ще дитиною. Сім’ю вигнали із племені, і вона жила в бідності. Родина хлопчика була змушена переживати величезні труднощі, кочуючи без захисту від сильного племені. У дитинстві Темуджин зазнавав знущань із боку інших племен, але завжди давав відсіч, іноді — з ризиком для свого життя. Він виріс рішучим і сміливим юнаком зі стійкістю, що викликала захоплення, а його харизма почала завойовувати йому друзів і прихильників в інших племенах.
Темуджин приєднався до великого племені під проводом Тогрула з тим, аби звернутися до нього за допомогою, коли молоду дружину Темуджина силою забрало вороже плем’я меркитів. За допомогою Тогрула Темуджин розгромив меркитів і врятував свою дружину. В інших битвах Темуджин завоював собі ще більше поваги і слави, приймаючи завойовані племена у своє плем’я, підтримуючи відданих людей з усіх племен і нагороджуючи їх залежно від їхніх бойових заслуг, а не походження. Швидке зростання його племені викликало до нього ворожнечу інших племен, і незабаром відбулася низка битв. У 1206 р. Темуджин об’єднав усі племена на Монгольському плато, і тоді його стали називати «Чингісханом».
Кочові племена монголів розвивали три основних навики: верхову їзду, боротьбу і стрільбу з лука. Верхова їзда була обов’язковою для того, аби пасти худобу і кочувати, боротьба — для підтримки тіла у формі, а стрільба з лука — для полювання або захисту. Ці ключові навички забезпечували їхнє виживання у суворих умовах.
Чингісхан розробив набір тактик, аби повною мірою використовувати ці ключові військові навички. Однією з найвидатніших особливостей було те, що монгольські солдати володіли чудовим мистецтвом верхової їзди і мали, щонайменше, по два-три коня, на яких вони могли пересідати на скаку. Крім того, завдяки простій їжі монгольська кіннота була швидкою і могла за ніч пересуватися на великі відстані для здійснення набігів. Одного разу Чингісхан провів несподівану атаку, і його кавалерія пройшла понад двісті кілометрів за 24 години. Не дивно, що про монгольської кінноту казали — «наближається так стрімко, наче сходить з небес, і йде геть так швидко, ніби удар блискавки».
Чингісхан був великим стратегом. Він демонстрував виняткові навички у створенні військових союзів або ізолюванні ворога. Він проявляв велику терпимість до традицій та звичаїв на завойованих територіях, поки місцеві жителі залишалися йому відданими. Разом із розширенням території, в Монголію проникло багато релігій, таких як буддизм, даосизм та іслам.
Чингісхан вивчав сильні сторони свого противника і без жодних коливань вводив їх у себе. Так, він навчився тактиці облоги міст у чжурчженів і китайців. Він визнавав важливість ремесел і під час завоювань забороняв убивати немонгольских ремісників. У своїх численних військових походах на захід, він завжди привозив до Монголії багато майстрів мистецтв. Монгольська армія мала найсучаснішу зброю й організувала 500 артилерійських загонів, які у величезній мірі підвищили її атакувальну здатність.
Його масивна експедиція на Захід змінила старі кордони Європи та Азії. Війна спричинила у багатьох країнах великі руйнування, але вона також з’єднала разом культури Сходу й Заходу. Внаслідок цього на Захід поширився китайський порох і паперові гроші, а європейська медицина і ткані вироби були ввезені у Китай.
Чингісхан вважається монголами великим національним героєм і засновником Монгольської імперії. Його наступники розширили Монгольську імперію до найбільшої континентальної імперії в історії. У китайській же історії він був відзначений як рішучий імператор із великими устремліннями. У Персії та Європі він вважається завойовником, що вселяв жах.
Читайте також:
Історія Китаю — від давнини до наших днів
Історія Китаю (118): Сінь Ціцзі — вірний воєначальник і поет династії Південна Сун
Азербайджан: країна, що з жадібністю дивиться у майбутнє
