Сінь Ціцзі, воєначальник і поет династії Південна Сун, що служив взірцем вірності в історії Китаю. Ілюстрація: Цзона Йє/Велика Епоха
У ті часи, коли жив Сінь Ціцзі, династія Цзінь (чжурчжені) зміцнила свою владу на півночі Китаю і становила загрозу династії Південна Сун, що відступила на південь. Сінь був сповнений жаги помститися за ганебні поразки Сун і повернути втрачені землі, але не домігся успіху. Він залишив понад 600 «ци» (віршів у стилі Сун), які вважаються кращими із написаних в епоху Південної Сун. У віршах він висловив свою глибоку стурбованість стражданнями людей, свої устремління і моральну свідомість.
*Роки життя: 1140—1207.
Сінь народився в окупованому армією Цзінь містечку на півночі Китаю. Коли він був маленьким, його дід часто розповідав про свої переживання стосовно трагічного падіння династії Північна Сун, і водив його на вершини гір, аби подивитися на захоплену територію династії Північна Сун. Бачачи, як людей гноблять, і як вони переносять труднощі, Сінь Ціцзі був сповнений рішучості звільнити втрачені землі династії Сун, коли для цього прийде час.
Коли Сіню виповнився 21 рік, армія династії Цзінь рушила на південь, аби напасти на Південну Сун. Він набрав загін із двох тисяч добровольців, щоб боротися із пануванням Цзінь на півночі. Пізніше він із загоном приєднався до іншої, більшої, армії опору. Одного разу, у той час коли Сінь був у від’їзді, командувач цієї армії був убитий зрадниками, і завдяки відомостям, отриманим від зрадників, війська Цзінь розправилися з армією опору. Дізнавшись про це надзвичайне становище, Сінь сповнився такого запалу, що пішов у напад на табір п’ятидесятитисячної армії Цзінь із загоном усього лиш із 50 стражників. Він узяв зрадників живими і переконав десятки тисяч солдатів, що раніше служили Сун, залишити Цзінь і повернутися служити династії Сун. Потім заколотників, у супроводі загону Сіня, відправили до столиці династії Південна Сун для винесення судового вироку. Після цієї битви чутки про його мужність і рішучість швидко поширилися у Південній Сун.
Незважаючи на свій низький ранг державного посадовця, Сінь багаторазово пропонував імператорові Південної Сун різні плани із відродження династії. Він давав поради як у військовій справі, так і в керівництві державою, зокрема, пропонував, які заходи покарання вибирати для цивільних службовців, і як відбирати таланти з народу. Його пропозиції принесли йому славу серед людей, але не були добре сприйняті при дворі.
У 1181 р. Сіня звинуватили у злочині, якого він не скоював, і відправили у заслання. Відтоді, протягом наступних 20 років, йому не пропонували жодної важливої посади. Більшу частину свого часу він провів за читанням і складанням віршів, у яких Сінь, в основному, висловлював свою мрію повернути країні втрачені території на півночі і засуджував впливових посадовців при дворі, які не хотіли вплутуватись у війну. Протиставлення ідеального світу реальності надало його поезії унікального стилю, який додав сильного запалу і пристрасті формі ци. Його вірші вважалися кращими творами династії Південна Сун.
Подібно віршам династії Тан, ци були найбільш популярною формою поезії під час династії Сун. Сінь — один із найбільш цитованих поетів в історії сунської поезії. Він був одним із найяскравіших зразків відданих державі людей, що завжди ставлять інтереси своєї країни на перше місце. Його роботи охоплюють широкий ряд сюжетів і включають різнопланові стилі, ключовою темою яких була глибока любов до Батьківщини. У багатьох віршах він описує своє безтурботне життя, віддалене від двору, і читачі можуть відчути, що він відчував безпорадність від неможливості служити країні, і водночас мав великий дух відданості, яким пройняті й інші його вірші. З іншого боку, деякі вірші описують сільське життя простими і нехитрими словами, тим не менш, відрізняючись своєю свіжістю і привабливістю.
У 1203 році, коли Сіню вже виповнилося 64 роки, міністр династії Південна Сун запропонував йому посісти важливу посаду в надії повернути території династії Сун. Сінь запропонував міністру підготуватися до бойових дій, а також відправити лазутчиків, які б зібрали відомості про війська Цзінь. Крім того, він велів замовити десятки тисяч військового обмундирування і завербованих солдат, але незабаром був знову відправлений у відставку.
Коли чотири роки по тому, в 1207 році, той самий міністр попросив допомоги знову, Сінь повернувся без найменших вагань. Проте через 10 років, у жовтні 1217-го, він помер, шкодуючи про те, що його бажання так і не здійснилося.
Кажуть, що останніми його словами були: «Вбийте загарбників!» Він не змінив своїй рішучості до самої смерті.
Читайте також:
Історія Китаю (117): дивакуватий легендарний монах Цзі Гун
Історія Китаю — від давнини до сучасності
