Юе Фей — один із найуславленіших генералів Китаю. Він народився наприкінці династії Північна Сун і був відомий не лише своїми військовими успіхами, а й високими моральними якостями. Вже довгий час в історії Китаю він вважається символом вірності своїй країні.
*Роки життя: 1103—1142.
Генерал Юе Фей — символ вірності своїй країні. Ілюстрація: Юань Фан/Велика Епоха
Дитинство Юе Фея було далеко не безхмарним. Через бідність він не міг дозволити собі отримання освіти. Тим не менш, його велика жага до навчання справила враження на старого майстра бойових мистецтв, що взявся безкоштовно його навчати. Юе Фей не розчарував свого вчителя. Велика старанність і вдячність зробили його улюбленим учнем як у літературі, так і в бойових мистецтвах. Коли Юе Фей досяг повноліття, вчитель на знак визнання його видатних навичок у стрільбі з лука подарував йому арбалет під назвою «заряджений богами». Коли вчитель помер, Юе Фей був сповнений глибокої скорботи. Подарований учителем арбалет став супутником на все його життя.
Військова кар’єра Юе Фея почалася приблизно в 1125 р., коли Китай був із півночі окупований чжурчженями. Двір імператора відчайдушно потребував здібних воїнів. Але перед Юе Феєм постала дилема: з одного боку, він бажав битися із загарбниками і захищати свою країну, а з іншого, хотів залишитися вдома, аби дбати про свою літню матір. Розриваючись між двома чеснотами, що суперечать одна одній, — вірністю государю і синівською шанобливістю, — він не знав, як йому вчинити.
Щоб надихнути сина, мати веліла йому зняти верхній одяг, після чого зробила йому на спині татуювання із чотирьох китайських ієрогліфів: 盡忠報國 (Jin Zhong Bao Guo), що означає «служити країні з усією відданістю». Тепер він міг виконати як бажання своєї матері, так і обов’язок перед країною.
Юе Фей негайно вирушив у бій. Пізніше, після того як армія, у якій він служив, була розформована, Юе Фей повернувся у своє рідне місто, аби піклуватися про матір. Щодня він відвідував її і готував для неї відвари із трав.
У 1127 р. чжурчжені напали на столицю Північної Сун Кайфин, взявши в полон імператора, його батька і сотні палацових сановників. Молодший брат імператора втік, перетнувши ріку Янцзи, і заснував уряд Південної Сун. Того ж року Юе Фей приєднався до війська династії і став офіцером. Із 1128 по 1133 рр. сили Південної Сун зазнали в боях проти чжурчженів цілу низку поразок, але Юе Фей залишався непереможним. Він став надією своєї держави у важкі часи.
Прийнявши під своє командування велику армію, Юе Фей був суворим до своїх солдатів і забороняв їм кривдити простий народ у містах, через які вони проходили. Його армія стала відома як армія Юе, що «не займається мародерством — навіть якщо вмирає від голоду, не грабує — навіть якщо насмерть замерзає». На додачу до суворої дисципліни Юе Фей був уважним до своїх солдатів і захищав їх. У боях, показуючи приклад своїм воїнам, він завжди був у передовому загоні. Поза битвами, коли його солдати хворіли, він особисто наказував забезпечити їх ліками. Якщо вони гинули в бою, він допомагав їхнім сім’ям. Отримуючи від імператорського двору нагороди, він розділяв багатство із солдатами.
Юе Фей захищав не лише своїх солдатів, але й мирних жителів. Через кілька років після заснування нової династії Південна Сун Юе Фея відрядили придушити повстання. Він виконав наказ, але після придушення повстання імператор Південної Сун наказав йому стратити кожного жителя міста. Юе Фей вагався, неодноразово благаючи зберегти життя простим жителям. Зрештою він переконав імператора стратити тільки тих, хто спровокував повстання. Городяни залишилися вдячні Юе Фею за збереження їхніх життів.
В 1133 р. за відданість народу і престолу імператор подарував йому стяг із написом «Юе Фей — найвідданіший».
Із 1134 по 1140 рр. Юе Фей перейшов у наступ і повернув багато захоплених ворогами територій південніше ріки Янцзи. Армія Юе стала основною силою уряду Південної Сун і славилася своєю відвагою. Одного разу, коли близько 300 солдатів армії Юе на чолі з офіцером раптом зіткнулися із добірними військами чжурчженів, що налічували 6000 солдатів і 1000 вершників, то вони без страху люто билися до останньої краплі крові. Ніхто з них у битві не вижив, але чжурчжені зазнали втрат майже у 1000 солдатів. Після кремації знайденого на полі бою тіла глави загону було зібрано два ящики залізних наконечників стріл.
Незабаром після цієї битви 800 солдатів на чолі зі 22-річним сином Юе Фея перемогли більш ніж стотисячне військо чжурчженів, змусивши їх тікати. Коли прибули війська, які йшли на допомогу, солдати армії Юе, що залишилися в живих, були знайдені залитими кров’ю, починаючи від шоломів, обладунків, списів до їхніх коней. Генерал, що очолював армію чжурчженів, глибоко зітхнувши, сказав: «Легше гору зрушити, ніж перемогти армію Юе!»
Але спроба Юе Фея повернути всі втрачені території і його успіхи викликали заздрість у кількох наближених до імператора чиновників. На чолі з головним міністром Цінь Гуєм, який був у таємній змові із чжурчженями, вони переконали імператора в тому, що далеко від столиці Юе Фей може стати надто могутнім і небезпечним.
У 1141 р. відразу після перемоги над армією чжурчженів під Кайфином під час підготовки до відвоювання старої столиці, Юе Фея змусили повернутися до двору, залишивши захоплені ним території. Землі, залишені Юе Феєм, незабаром знову були завойовані ворожою армією. Кажуть, що Юе Фей тоді вимовив: «Десять років зусиль знищені в одну мить».
На жаль, після повернення до двору неприємності Юе Фея не закінчилися. Він був позбавлений влади, а рік потому суддя, що був підлеглим Цінь Гуя, за сфабрикованим звинуваченням засудив Юе Фея до страти.
Коли Юе Фей помер, йому було 39 років. Одного разу він промовив фразу, яка стала крилатою: «У країні буде мир, якщо чиновники не розбещені грішми, а військові не бояться пожертвувати своїм життям, б’ючись за свою країну». Як це не сумно, але імператор династії Південна Сун зрозуміти цього виявився не в змозі.
За матеріалами: shenyunperformingarts.org.
Читайте також:
