За часів правління династії Північна Сун (960―1127) жив філософ Чен Хао (1032―1085). Його досягнення не обмежувалися тільки теоретичними знаннями: він втілював свої принципи в життя через моральність, добродійне управління, навчання дітей, ― що було більш цінним. Чен Хао вважав, що мета освіти полягає в тому, щоб удосконалювати людей і прищеплювати їм добродіяння.
Чен Хао ― засновник неоконфуціанства за династії Сун. Ілюстрація: Б. Сяо/Велика Епоха
Чен Хао склав імператорський іспит для вступу на цивільну службу у віці 24 років, після чого служив місцевим чиновником на різних посадах. Він піклувався про простих людей ввіреного йому району, як про свою власну сім’ю, і приділяв значну увагу освіті населення. Його вислів «Страждання народу ― мої страждання» був яскравим свідченням того, як щиро Чен Хао дбав про людей. Його дуже поважали і любили в народі.
Коли Чен Хао був суддею, то одного разу заарештував членів злочинної банди, що вимагали гроші у власників човнів, які ті пришвартовували вздовж річки. Бандити підпалювали човни і грабували їхніх власників, якщо вони відмовлялися самі віддавати гроші. Чен Хао провів розслідування і з’ясував, що до того як вони стали грабіжниками, всі члени банди були позбавлені засобів до існування. Тому Чен Хао помилував їх і влаштував на роботу з буксирування човнів.
Іншого разу Чен помилував чоловіка, після того як той розкаявся і поклявся більше ніколи не красти. Проте пізніше ця людина знову скоїла злочин, за що була заарештована. Їй стало так соромно за свій вчинок, що вона покінчила з собою, перш ніж була доставлена до суду.
Чен Хао відкрив школи в усіх селах, якими управляв, і у вільний час сам приходив у різні школи, щоб там давати дітям уроки. Завдяки добродійному управлінню Чен Хао, в підзвітних йому районах зникли грабежі і бійки, а кількість учених значно збільшилася. Люди були ввічливі і поважали один одного.
Одного разу під час його служби річка вийшла з берегів, і під загрозою повені опинилися рисові поля. Чен Хао негайно скликав людей для зведення греблі. У той час масові скупчення місцевого населення без схвалення вищого державного чиновника могли бути розцінені як заклик до повстання, і це загрожувало судовим покаранням. Коли помічник Чен Хао нагадав йому про небезпеку такого вчинку, він відповів: «Ми не можемо дозволити собі зволікати і чекати схвалення і термінових вказівок згори. Я повинен в першу чергу піклуватися про людей». На щастя, все минулося для Чен Хао. На наступний рік місцеві жителі зібрали великий урожай. Пізніше, коли Чен Хао був призначений на нову посаду і виїжджав, місцеві жителі з великою пошаною проводжали його, слідуючи за ним всю дорогу до самого кордону.
Під час введення спірних «Нових законів» Чен був відсторонений від посади за те, що був не згоден з деякими їхніми положеннями. Він повернувся в рідне місто і зосередився на філософських дослідженнях та освіті. Ядром його філософських поглядів було поняття «лі», що в перекладі з китайської звучить як «всесвітній закон». Під «лі» мається на увазі невидимий закон, істина, яка визначає правила та закони життя. Це поняття часто використовується в буддизмі і даосизмі в Китаї. На жаль, дуже мало що з його рукописів збереглося до наших днів.
Чен читав лекції про норми моралі, подаючи іншим особистий приклад. Був учень, який прийшов на три місяці з іншої школи, щоб повчитися у Чена. Після повернення в рідне місто йому поставили запитання: «Ну як тобі було у Чена?». Той учень відповів так: «Протягом цих трьох місяців я відчував, ніби сиджу на весняному вітерці». Потім він додав, що Чен Хао ставиться до людей з теплотою і доброзичливістю, і що він наставляє учнів терпляче і співчутливо. Вони, будучи його учнями, отримували величезну користь, що можна порівняти з купанням в теплому весняному вітерці.
Чен Хао вважав, що для того щоб осягнути істину буття, необхідно мати чисте серце і перевіряти свої думки і вчинки на те, чи відповідають вони високим моральним нормам. Він завжди зберігав спокій і не обтяжував себе матеріальними благами. Все своє життя він духовно удосконалював себе і був зразком для наслідування в чесності, стриманості і любові до всіх живих істот. Разом з братом Чен І, він вважається засновником неоконфуціанства за часів династії Сун.
