Ван Аньши (1021―1086 н.е.) жив у Китаї в часи династії Сун і був державним діячем, реформатором, філософом і літератором. Його безпрецедентна урядова реформа «Нові закони» зробила його суперечливою фігурою в . Його чудова проза та поеми, стиль яких був незвичайним у той час для класичної китайської літератури, здобули йому повагу, і він увійшов до списку «Восьми великих майстрів династій Тан і Сун».
Ван Аньши, державний діяч, реформатор і талановитий літератор, чиї реформи в Китаї викликали величезні протиріччя. Ілюстрація: Б. Сяо/Велика Епоха
Ван посів четверте місце за підсумками складення імператорського іспиту в 21-річному віці, завдяки чому отримав урядову посаду. Відтоді він майже два десятиліття займав пости в місцевому управлінні у південних провінціях Китаю. Потім він був призначений радником при центральному уряді і пізніше прем’єр-міністром. Цей період, що тривав кілька мирних десятиліть, вважається чи не кращим часом династії Сун, коли спостерігався високий ріст і розквіт економіки. При цьому уряд перейшов від традиційного автономного управління економікою, який йому було простіше контролювати, до економіки з більш вільним обігом коштів і з розвиненою приватною торгівлею. У цей час у Китаї з’явилися перші в світі паперові гроші.
Ван побачив проблеми в економіці, що швидко зростала, але була менш керованою. Багаті землевласники розширювали свої маєтки і землі, пропонуючи бідним кредити під високі відсотки, і в той же час платили невеликі податки. На державній службі перебували тільки члени багатих і придворних сімей. Тим часом, тертя, що зростали на півночі імперії з агресивним тангутським царством Сіся і киданським царством Ляо, постійно нагадували Вану про слабкість війська Сун.
Ван написав ряд порад щодо перетворення уряду, але вони не були реалізовані доти, поки в 1067 н.е. на трон не зійшов молодий 20-річний принц Шень-цзун ― син померлого імператора Ін-цзуна. Незабаром Ван був призначений прем’єр-міністром.
Так Ван почав здійснювати широкомасштабну програму реформ під назвою «Нові закони». Вони стосувалися податкової системи, військової та цивільної служби, які були стрижнями династії. Щоб підняти економіку, він намагався змусити уряд грати активнішу роль в торгівлі шляхом створення фондів, які пропонували селянам позики під низькі відсотки, призначити регулювальний державний господарський орган для контролю над цінами товарів і наповнення скарбниці. Щоб зменшити податковий тягар бідних і зробити так, щоб багатство в суспільстві було розподілено більш рівномірно, він змусив провести нову перевірку земель і запропонував зобов’язати багатих землевласників платити більше податків. Його нова військова політика стосувалася перерозподілу місцевої оборони і зниження мит для селянських ополченців з місцевих сіл, що несли військову службу, щоб зробити найману армію більш потужною, в той же час, без надмірного зростання її чисельності.
Мета реформ Вана полягала в тому, щоб поліпшити добробут всього населення, стабілізувати фінансову систему і зміцнити владу центрального уряду. Однак його «Нові закони» зачепили інтереси правлячих класів, які до того ж не бачили швидких і суттєвих результатів від цих перетворень.
Щоб якнайшвидше втілити в життя нові закони, Ван також реформував тодішню систему імператорського іспиту для вступу на цивільну службу. Темами на іспитах, замість класики Конфуція і поезії, тепер стали більш практичні питання, наприклад обговорення державного управління. Ван також впровадив у державну раду людей, яким довіряв і які поділяли його точку зору. Було відібрано багато здібних чиновників, однак через те, що реформатори вимагали невідкладності виконання реформ, процес відбору не був ретельним. Заходи щодо створення державних торгових одиниць створили конкуренцію приватному бізнесу, що викликало гарячі суперечки в уряді.
Вану вдалося за підтримки імператора впровадити свої починання, подолавши багато лютих перешкод, які чинили йому впливові чиновники, що викликало в їхніх колах все більше і більше невдоволень. У 1075 році на півночі Китаю почався великий голод, який змусив селян масово залишати свої будинки, проте місцеві чиновники як і раніше вимагали від них погашати позики. Люди вищих станів скористалися цим у своїх інтересах і змусили Вана піти із займаної посади. На наступний рік його попросили повернутися в імператорський двір, але там він опинився у ще більш важкому становищі.
Розуміючи, що доля його перетворень приречена, у 1076 році після смерті свого сина Ван пішов у відставку. Решту свого життя він присвятив дослідженням про походження різних китайських ієрогліфів і написав багато віршів і творів прози.
Після смерті імператора його нова політика була повністю скасована, і незабаром Ван помер.
