Історія Бетховена — чудовий приклад того, як людина змогла перетворити життєві труднощі на щось велике.
Багато найвидатніших людей в історії перетворювали невдачі на успіх, труднощі — на натхнення, а втрати — на щедрість.
Поширеною помилкою є думка, що успішні люди стали такими, якими вони є, тому що їхнє життя було легким і все було готово для них. Але коли ви вивчаєте історію, ви розумієте, що життя людей значно глибше, і що багатьом найвидатнішим людям в історії доводилося долати величезні труднощі.
Корисно розмірковувати над такими історіями й знати, що ми не самотні у своїх стражданнях і невдачах, і що вони не визначають наше майбутнє. Ба більше, якщо наступне покоління зможе вчитися у цих великих історичних постатей, то, можливо, на цьому шляху з’явиться більше таких людей: переможців найстрашніших перешкод і творців одних з найбільших і найсвятіших творів, відомих людству.
Адже хоча такі особистості, як Бетховен, можуть здаватися такими, що належать до далекого минулого, вони, зрештою, були чиїмись сучасниками.
Розповідаючи історії життя і творчості Бетховена, ми повинні пам’ятати, що людина, яка може нас надихати, не обов’язково є досконалою. Досконалим є лише Бог. Але це не означає, що ми, смертні, не можемо засвоїти цінні уроки від цих персонажів і застосувати їх у своєму житті.
Як ми знаємо, багатьом з нас не завадило б мати трохи більше твердості та стійкості. Зразкові приклади, навіть з їхніми недоліками, можуть допомогти нам на цьому шляху.
З огляду на це, давайте подивимося на неймовірне життя і випробування Людвіга Ван Бетховена.
Батько-алкоголік
Раннє життя Бетховена було позначене бурхливими стосунками з батьком, Йоганном ван Бетховеном. Алкоголік, співак і посередній музикант, Йоганн визнавав винятковий талант свого сина, але жорстоко з ним поводився. Нестабільний характер Йоганна та його проблеми з алкоголем кинули довгу тінь на роки становлення Людвіга.
Його батька часто знаходили п’яним у стічних канавах, і дітям доводилося переконувати поліцію не забирати його до в’язниці. Через хворобу батька і втрату матері Людвігу довелося взяти на себе роль опікуна і годувальника сім’ї.
Однак, з іншого боку, це бурхливе сімейне життя в поєднанні з фінансовою нестабільністю підживлювало рішучість Бетховена піднятися над обставинами, в яких він опинився. Постійна напруженість і сімейні розбіжності сформували його характер, виховуючи стійкість, яка добре послужить йому в майбутніх випробуваннях.
Поступова глухота
У віці 20 років Бетховен вважався одним з найвидатніших піаністів свого часу. У той час, навіть якщо ти ставав композитором, від тебе також очікували, що ти будеш виконавцем, оскільки виконання було способом популяризації своїх нових творів.
Наступна складна глава в житті Бетховена буде ще більш трагічною. Наприкінці двадцятих років на нього поступово насувалася глухота. Приблизно у віці 28 років маестро помітив тривожний дзвін у вухах — ранню ознаку втрати слуху. Попри це, Бетховен продовжував творити з непохитною пристрастю, не підозрюючи про тишу, яка чекала на нього.
У міру того, як його слуховий світ стає темнішим, Бетховен усвідомлює, що мелодійні симфонії, які колись танцювали в його вухах, повільно згасають. На зміну яскравим звукам життя приходить пустельна порожнеча, залишаючи його ізольованим у мовчазному царстві, яке може зрозуміти лише він сам. Розчарування і відчай, які він переживав, можна прослідкувати у пронизливих листах, які він писав у цей період.
Проте Бетховен не піддався гнітючому мовчанню, яке його огорнуло. Навпаки, він пристосувався і став ще більш продуктивним. Якщо у віці 45 років він більше не міг чути музику вухами, він, на щастя, все ще міг чути її в голові — не забувайте, що музику можна «читати», а отже, писати її може навіть той, хто втратив слух.
Отримувати максимум від труднощів
Всупереч труднощам, які паралізували б багатьох людей, творчий дух Бетховена злітав у височінь. Його твори, що характеризуються емоційною глибиною та новаторством, є одними з найтривкіших творів у репертуарі класичної музики. Дев’ята симфонія з її тріумфальною «Одою до радості» є свідченням незламного духу Бетховена та його віри у здатність мистецтва підносити людський дух.
Зіткнувшись із самотністю і трагедією глухоти, а також розладом і фінансовими труднощами в родині, Бетховен не став жертвою обставин, а тріумфував як творець. І це були не єдині випробування, які випали на його долю. Він страждав від хронічної діареї, хвороби печінки та депресії. Важко уявити, що він пережив.
Здатність Бетховена перетворювати свої особисті страждання на вічні шедеври свідчить про надзвичайну силу його характеру. Він перетворив лимони свого життя на найславетніші еліксири, що втамовують спрагу та зворушують, надихаючи цілі покоління.
