Традиційна культура Китаю зберігає у собі багато історій, які є уроком для людей, щоб вони не здійснювали неправильних вчинків, а також прикладом дотримання в державному управлінні принципів чесноти, виховання пошани до Небес і правителів.
Влітку року Цинлі, за часів правління імператора Сун Женьцзуна, у столиці стояла жахлива спека. Радник Ван Су порадив імператорові самому помолитися і попросити, щоб пішов дощ. Тоді імператор сказав: «Головний астроном стверджує, що дощ повинен початися на другий день цього місяця, так що я приготуюся молитися про дощ напередодні цього дня».
Ван Су сказав: «Я не головний астроном, але впевнений, що того дня дощу не буде». Імператор здивувався, на що Ван Су відповів: «Ваша Величносте, Ви збираєтеся молитися про дощ, коли вже знаєте, що дощ скоро піде. Таким чином, Ваша молитва буде не щирою. Як Ви можете сподіватися на те, що Боги чують Вас, якщо Ви не щирі у Ваших молитвах? Саме тому я упевнений, що дощу не буде».
Імператор сказав: «Тоді я завтра піду в даоський храм Ліцюнь, щоб молитися про дощ». Ван Су знову заперечив: «Цей храм знаходиться так близько від палацу! Можливо, Ви боїтеся спеки, і не бажаєте вирушити в далеку поїздку?»
Імператор почервонів і сказав: «Тоді я піду в храм Західний Тайігун». Ван Су попросив імператора, щоб він публічно сповістив про це простих людей.
Наступного дня імператор разом із Ван Су вирушив до Храму. Сонце безжально палило, і все небо було вкрите пилом. Імператор був дуже стурбований цим.
Коли, закінчивши молитву, вони поверталися у палац, імператор озирнувся назад у бік Західного Тайігуна і побачив, що на небі почала формуватися хмара. Через мить ударив грім, спалахнула блискавка, і полив дощ, заставши імператора на дорозі до палацу.
Наступного дня, будучи дуже задоволеним, імператор сказав Ван Су: «Завдяки тобі вчасно пішов дощ!» Згадавши при цьому, що минулої ночі під дощем він до опівночі розпалював ладан, щоб виразити Богам свою подяку, і в результаті наскрізь промок.
Побачивши, що імператор з такою пошаною ставиться до Богів, Ван Су дуже зрадів. Він почав переконувати імператора не нехтувати своїм здоров’ям. Імператор відповів: «Коли я напередодні молився і просив Богів послати дощ, то думав, що якщо це не відбудеться, то я запропоную себе як жертву. Так, що абсолютно немає про що хвилюватися».
Імператор проявив велику турботу про свій народ, він дійсно був готовий віддати своє життя, але щоб тільки не страждали його піддані. Він також з великою повагою і пошаною ставився до Богів. Як же Боги могли не почути його молитви?
Сінь Янь. Велика Епоха
