Після того, як Лю склав іспити на посаду державного службовця провінціального рівня, його призначили урядовою посадовою особою середнього рівня в області Тун, і незабаром він досяг значних успіхів. Один з найбільш відомих літературних гігантів в китайській історії того часу Су Дунпо (1037 – 1101 рр. н.е.) був правителем області Тун. Су Дунпо високо цінував Лю Тінши за його репутацію і доручав йому відповідальні завдання.
Перш, ніж Лю Тінши склав іспити на посаду держслужбовця провінціального рівня, він зустрів дівчину в своєму місті й запропонував їй одружитися. Але заручини не були офіційними, тому що Лю не заплатив її батькам грошовий викуп, який потрібно було заплатити.
Всі знали, що Лю Тінши був молодою людиною, що подає надії, і мав великі можливості для кар’єрного росту. Однак, його кохана дівчина серйозно захворіла і повністю втратила зір. Батьки дівчини були бідними фермерами. Оскільки вони були бідні, до того ж їхня дочка осліпла, вони вважали, що вона не гідна стати дружиною Лю. Отже, вони не сміли навіть нагадувати йому про заручини.
Друг Лю прагнув відрадити його від одруження. «Вона стала сліпою, – сказав він. – Чом би тобі не знайти іншу дівчину, яка більше підійде і до твого положення, і для майбутнього сімейного життя? Якщо хочеш одружитися на комусь з цього сімейства, то одружися на її молодшій сестрі».
На це Лю Тінши сказав: «Коли я зробив їй пропозицію, то віддав їй своє серце. Вона втратила зір, але не серце. Якщо я порушу свою обіцянку, то я зруйную своє серце. Крім того, всі ми коли-небудь постаріємо. Коли дружина старіє, хіба чоловік повинен замінити її молодшою? Чоловік має бути вірний своєму слову. І я не повинен зраджувати своєму серцю».
Таким чином, Лю Тінши одружився на сліпій дівчині. Після того, як вони одружилися, Лю Тінши намагався забезпечити все найкраще для своєї дружини. Вони жили добре й дуже любили один одного. Разом вони виростили декількох дітей.
Після того, як Су Дунпо почув цю історію, він був глибоко зворушений. «У Лю Тінши дійсно благородне серце!», – висловив він своє захоплення.
Сім’я – наріжний камінь нації та суспільства. Дбайливе ставлення до сім’ї – це гарантія стабільності, надійності та процвітання нації й суспільства. Шлюб, у свою чергу, є наріжним каменем сім’ї. Відповідальне ставлення до шлюбу є заставою гармонії, згуртованості та здоров’я сім’ї. Особисті якості й моральність, у свою чергу, є основою у взаєминах подружжя. Чоловік і дружина мають бути чесними, вірними один одному, добрими; повинні поважати й любити один одного – тоді шлюб буде щасливим.
Східна мудрість говорить: «Не забудьте друга, якого Ви знайшли, коли були в біді, і не відкидайте дружину, яка розділила з Вами важкі часи».
Відомий політик, канцлер імператора Тайцзуна династії Тан Вій Чжен сказав: «Той, хто дарував добро іншим, отримає добро натомість. Той, хто робить благо іншим, згодом відчує милосердя до себе».
Платон писав в «Симпозіумі»: «Порок – це вульгарний коханець, який любить тіло, а не душу. Він непостійний, тому що любить річ, яка сама по собі непостійна. Тому, коли розквіт молодості добігає кінця, він відлітає, не зважаючи на всі його слова й обіцянки, тоді як благородна любов вічна, оскільки вона постійна» (неофіційний переклад).
