Коли Аймен аль-Рубайє висаджує саджанці мангрових дерев на розлогих приливно-відливних плавнях на півдні Іраку, чорний дим, що здіймається над горизонтом за його спиною, свідчить про екологічну шкоду, яку він намагається виправити.
Рубайє, інженер-агроном, працює над проєктом, започаткованим іракським урядом та агентством ООН, щоб виростити до 4 мільйонів мангрових дерев у регіоні Хор аль-Зубаїр, розташованому поблизу великих нафтових родовищ.
Багнюка по щиколотку засмоктує його черевики, коли він висаджує саджанець і рухається далі, щоб посадити інший, частину того, що, як він сподівається, стане мангровим лісом, який захищатиме узбережжя, даватиме притулок вразливим видам і боротиметься зі зміною клімату.
“Ця рослина заощадить нам час і зусилля в нашій боротьбі з глобальним потеплінням”, — сказав він, описуючи здатність рослини вловлювати і зберігати вуглекислий газ.
За даними Світового банку, викиди вуглекислого газу в Іраку за останнє десятиліття зросли більш ніж удвічі, що робить країну одним з найбільших забруднювачів довкілля в регіоні, якщо порівнювати з розміром її економіки.
Приливно-відливні плавні на південь від Басри — це пекучий ландшафт з води, солі, бруду і туманного неба, порізаний каналами, якими Рубайє і його команда пересуваються на човнах.
Дим вдалині здіймається з нафтохімічного заводу біля нафтового родовища Зубайр, що за 20 кілометрів від міста, яке є частиною величезного енергетичного сектору, що забезпечує більшу частину доходу Іраку і є основною галуззю промисловості і забруднювачем — в районі Басри.
Південний Ірак колись був відомий багатими болотами, які були осушені десятиліття тому в результаті екологічної катастрофи, що зруйнувала складну екосистему і призвела до розорення багатьох його мешканців.
Посадка мангрових заростей на приливно-відливних плавнях на південь від місця, де колись були болота, може захистити прибережні громади від штормів і повеней та створити новий дім для зникаючих видів без використання дефіцитної прісної води Іраку для іригації.
Цей проєкт був натхненний успішними проєктами з відновлення мангрових лісів у сусідньому Кувейті та Об’єднаних Арабських Еміратах на іншому кінці Перської затоки.
За словами Рубайє, мангрові рослини “можуть протистояти цим суворим умовам, через які ми проходимо”, не потребуючи зрошувальної води. Мангрові дерева процвітають у таких спекотних, мулистих і солоних умовах, які більшість інших рослин вважають неприйнятними.
Нові дерева походять з розплідника, де росло 12 000 саджанців, сказав Ахмед Альбаадж з Всесвітньої продовольчої програми ООН, яка працювала над проєктом разом з місцевою владою та університетом Басри, а також з міністерством охорони навколишнього середовища Іраку.
