Інтуїція – шосте відчуття чи просто підвищена чутливість до зовнішніх подразників?
#img_right#«Веселий; сердитий; веселий… точно веселий». 52 річний пацієнт X, котрий переніс два крововиливи в мозок, які серйозно пошкодили центр мозку відповідальний за обробку візуальної інформації, здавалося не вгадував вирази облич, які демонстрував у випадковому порядку апарат, що проводить моніторинг головного мозку.
Проте коли йому «показували» фотознімки з обличчями, що виказували переляк, щастя й інші емоції, всліпу то він правильно «відчував» їх набагато частіше ніж якби це було просто випадковістю. Чи було це «баченням», поза межами звичайного зору, або способом сприйнятливості, який ще належить пізнати?
Доктор Алан Пенья з Університету Нового Південного Уельсу в Австралії, і його команда дослідників у Женеві (Швейцарія) були вражені результатами цього дослідження. Головний мозок пацієнта X під час сканування проявляв помітну активність у правій мигдалині, і були отримані показники, ідентичні отриманим у здорового мозку з такою ж активністю.
Багатьох нейробіологів нещодавній досвід із пацієнтом X наштовхує на думку про цікаву можливість — додати до п’яти відомих відчуттів ще одне. Для інших це не більше ніж наукова прелюдія до дослідження вже відомої здібності до інтуїції.
Не дивлячись на слабке наукове визнання в минулому столітті, ідея існування інтуїції останніми роками отримала новий поштовх у сфері нейрофізіології. Ця можлива здатність «знання» речей, які ще не відбулися, далеких подій або змін, що насуваються, була впродовж тисячоліть добре відома практично всім корінним народам світу – на противагу тривалого неприйняття скептичними науковими кругами.
Підвищена чутливість або шосте відчуття?
«Море винесло до берега сотні людських тіл, але там немає жодного мертвого слона. Не було знайдено навіть жодного кота або зайця (…) дуже дивно, що не було відмічено загибелі ніяких тварин». Ці заяви, які були зроблені державним посадовцем Шрі-Ланки після Азіатського цунамі в 2004 р., викликають цікаві запитання.
Наприклад, чи володіють тварини здатністю тим, чи іншим чином відчувати небезпеку, що наближається? Як вони врятувалися від цунамі? Усього лише за лічені хвилини до появи хвилі вони врятувалися втечею на підвищення острова .
У той же час племена аборигенів цього району, завдяки своєму 60-тисячолітньому контактові з природним середовищем, наслідуючи поведінку тварин, теж тікають на підвищення. Як результат – практично всі місцеві жителі вижили після буйства водної стихії.
Але як тварини й аборигени відчули небезпеку, що насувалася? Чи справедливо було б постулювати, або, можливо, навіть стверджувати наявність інтуїції? Як же діє цей загадковий біологічний механізм?
Відповісти на це запитання, зрозуміло, не так легко, як його поставити. За припущеннями дослідників, корінні жителі острова за багато років несвідомо отримали деякі важливі уроки. Наприклад, вони відчувають звуковий резонанс кроків диких слонів, коли ті кидаються бігти в напрямку внутрішньої частини острова, а також звернули увагу на дивну поведінку дельфінів і ігуан, а також дикий бунт птахів. Завдяки цьому їм фактично вдалося відчути те, що наші складні радари, які не працювали під час цунамі, зробити не змогли.
Як повідомляється в статті популярного видання Science, учені з Вашингтонського університету в Сент-Луїсі, говорять, що ключ до передбачення аборигенів знаходиться в частині мозку, іменованою передньою частиною кори поясної звивини (anterior cingulate), яка активізується при змінах навколишніх природних умов, непомітних свідомості, але, проте, необхідних людині, щоб вижити.
На питання, чому тварини почули небезпеку раніше, відповісти, ймовірно, важче. Деббі Мартір, що спеціалізується на програмах захисту тварин на острові Суматра (один з островів, що найбільш постраждали від цунамі) висловлює свою думку, що «це могли бути коливання, а також міг змінитися атмосферний тиск, що стривожило тварин і примусило їх переміститися туди, де вони відчували б себе безпечніше», і додала, що «зокрема, дикі тварини надзвичайно чутливі. Вони володіють чудовим слухом і, ймовірно, могли чути наступ води на відстані». Це може послужити вагомим доказом чутливості диких видів до практично непомітних подразників.
Проте багато вчених припускають, що в даному випадку, так як і з пацієнтом X, повинен існувати інший метод, завдяки якому живі організми можуть сприймати навколишнє середовище. Було засвідчено, що птахи й інші тварини покидають даний район безпосередньо перед виверженням вулкана. Китайські біологи провели дослідження, яке показало, що за декілька хвилин до початку землетрусу кішки, собаки й інші автохтонні (місцеві) види стають досить збудженими, а в деяких випадках навіть нестримно завивають, гавкають і нявкають. Дослідники описують, що під час таких випадків змії покидають свої нори, птахи б’ються в клітках, а щурі намагаються куди-небудь утекти.
Прихована здатність
Початковий експеримент був простий: по сорок добровольців і по двоє фотографів на дослід. Керівник експерименту, канадець Рональд Ренсінк, старший викладач інформатики й психології в Університеті Британської Колумбії, спробував описати причини автокатастроф у випадках, коли водій, з вини якого відбулося зіткнення, не бачив автомобіль, у який врізався. Дослідження було опубліковане в журналі «Psychological Science».
Спочатку добровольцям показували фотознімок дороги, який періодично оновлювали, замінюючи ідентичним зображенням. У довільний момент при оновленні фото відбувалися зміни – наприклад, віддалялися, змінювалися або додавалися елементи. Ці зміни, навіть великі, часто важко було помітити.
У досліді учасники повинні були натискали на кнопку звукового сигналу в той момент, коли вони помічали зміну в послідовності зображень. Несподіванкою в цьому експерименті стало те, що кілька добровольців запитали Ренсінка, чи повинні вони натискати на кнопку лише тоді, коли дійсно бачили зміну, чи їм можна натискати на неї й у ту мить, коли вони відчули інтуїтивно, що вона ось-ось відбудеться.
Потім експеримент кардинально змінили, і Ренсінк виявив не тільки те, що більшість добровольців у той самий момент усвідомлюють, що відбулася зміна, але й те, що одна третина з них натискала на звуковий сигнал трохи раніше.
Здається, ці дослідження демонструють, що інтуїція цілком може бути несвідомим способом виявлення нескінченно малих змін навколишнього оточення, здатністю сприймати подразники, які неможливо виявити за допомогою наших наукових технологій. І в першому й у другому випадку вона є вражаючим і корисним прихованим шостим відчуттям, що заснуло за роки технологічної еволюції людства.
Побачивши під час експерименту, що, коли ми не роздумуємо надто довго над рішенням складних питань, використовуючи свою свідомість, а робимо перерву, відступаємо на крок і «засинаємо над цим», результати завжди виявляються кращими. Дослідник Ап Дейкстерхейс з Амстердамського університету прийшов до висновку, що «на якомусь етапі нашої еволюції, ми стали ухвалювати рішення свідомо, і в нас це не дуже добре виходить. Ми повинні навчитися дозволяти нашому несвідомому справлятися зі складними завданнями».
