Чжао Куанінь (927—976), відомий як імператор Тайцзу, — засновник династії Сун. Будучи військовим лідером, він об’єднав значну частину Китаю з безлічі невеликих королівств. В історію він увійшов як гуманний правитель, що дав людям більше свобод, а також поліпшив систему залучення талановитих людей для роботи в уряді.
Імператор Тайцзу династії Сун — військовий лідер і гуманний правитель.
Ілюстрація: SM Yang/Велика Епоха
Імператор Тайцзу добре розумів, що «доля нації залежить від людей». На вікні у своїй спальні він повісив панно з гаслом «стримувати свої бажання і більше піклуватися про народ», щоб завжди слідувати цьому принципу.
Історичні записи свідчать, що навіть ставши імператором, Чжао Куанінь жив скромно. Він залишив собі звичайний паланкін. У його спальні були дуже прості штори з плетеного очерету і тканини, які не відрізнялись від тих, що висіли у звичайних сім’ях, хіба що трохи якісніші. Він зберігав і носив старий одяг і вимагав від своїх родичів слідувати його прикладу.
Одного разу він сказав імператриці: «Як ви можете чекати від людей підтримки, якщо ви берете їхню власність для своєї догоди?» Він докоряв своїй дочці за любов до розкішного вбрання з дорогою вишивкою: «Ти мусиш завдячувати небу, що народилася у багатій родині, і ніколи не зраджувати таке благословення марнотратством, бо ще отримаєш за це злу карму!»
Для свого народу імператор Тайцзу був добрим і щедрим правителем. Завжди, коли траплялися стихійні лиха, імператор Тайцзу звільняв підданих від податку й організовував продовольчі пункти. Він вимагав від місцевих чиновників милосердного і турботливого ставлення до постраждалих, і до тих, хто брав участь у ліквідації наслідків катастрофи.
За свої рішучі дії проти корумпованих чиновників імператор Тайцзу ввійшов в історію Китаю як «найсуворіший імператор», адже за 16 років правління за його наказом стратили 28 корумпованих чиновників. До того ж під час національної амністії він не дозволяв звільняти чиновників, винних у корупції.
Імператор династії Сун також запровадив більш досконалу систему відбору талантів. У 973 році він відродив придворні екзамени для талановитих людей. Вони проходили у внутрішньому дворі палацу, і головував на них сам імператор. Останній раз такі придворні екзамени проводили триста років тому за династії Тан.
Якось один екзаменатор, отримавши хабара, переписав список результатів екзамену. Проте, побоюючись протесту екзаменованих, до офіційного оголошення він подав цей список на розгляд імператору Тайцзу, щоб хитрістю отримати його схвалення і затвердити нечесні результати іспиту.
Імператор Тайцзу гнівно відповів: «Ти призначений екзаменатором, щоб відповідати за набір. Чи є потреба у моєму схваленні, якщо я не розглядав матеріали екзаменованих? Дивись, якщо після офіційного оголошення результатів, почую якісь нарікання, то тобі не уникнути кари!» Після цих слів екзаменатора охопив такий страх, що він виправив результати назад.
Як свідчать історичні записи, коли екзаменовані виявляли, що екзаменатор брав хабарі, то зверталися до імператора. В такому разі Тайцзу сам розглядав матеріали іспиту і наказував провести іспит повторно. Після цього він наполягав на проведенні другого раунду іспиту — персонального екзамену. Такі правила придворних іспитів панували за імператора Тайцзу. Тих, хто успішно здали придворний екзамен, називали «імператорськими студентами». Так придворні іспити стали основою системи відбору талантів.
За часи правління імператора Тайцзу мистецтво, філософія, література та економіка Піднебесної зазнали небувалого розквіту.
| Читайте також: |
| Історія Лі Мі — головного міністра династії Тан і даоса в одній особі |
