За останні кілька днів перші тисячі ліванських біженців почали повертатися додому до Південного Лівану і південних передмість Бейрута. Для багатьох перші моменти були потрясінням, коли вони знаходили свої будинки зруйнованими.
#img_left#У Південному Лівані міста і села, які розташовані неподалік від Сіона і Тиру, лежать у руїнах. У південних районах Бейрута, таких як Харет-Хейк, Дахія і Бір ель-Абед, все, що залишилося, – це зруйновані будинки, руїни й пил.
У останній місяць війни Зайна Алмед з чоловіком і чотирма дітьми знайшли притулок у школі в центрі Бейрута. Вона пішла зі свого будинку в Дахії, Південний Бейрут, повіривши інформації, надрукованій в скинутих з ізраїльських літаків листівках, які попереджали про атаки, що наближалися.
Зайна разом із своєю сім’єю втиснулися в мікроавтобус, щоб повернутися назад до Дахії. Вони хотіли переконатися, що їхній будинок повністю зруйнований. Для Зайни це стало останньою краплею. Вона залилася слізьми, притиснувши до себе свого молодшого чотирирічного сина Йяніса. Зайна призналася, що справдилися її найгірші побоювання.
Вона сказала: “Я молилася, щоб цього не сталося. Це був наш будинок. Те, що ви бачите, цей хаос, – це все, що у нас тепер є. Хочу повернути свій будинок. Не знаю, що ми тепер робитимемо”.
Чоловік Зайни, Абед Амед, безуспішно намагався її заспокоїти. Він зізнався, що вони і так дуже багато витримали. “Ми і ще 20 чоловік спали на підлозі в одній кімнаті. Нам тепер доведеться повернутися назад. У цій війні ми не тільки втратили друзів, але тепер ми втратили свій будинок. Ліван звик до страждань, але це – ні, до такого ми не звикли”.
Він продовжив: “Відчуваю повну безпорадність – мої діти страждають, а я нічого не можу зробити”.
Таке відбувається з тисячами ліванців в усій країні. Їм доведеться повернутися в табір для біженців і, проживаючи там, не тільки почати відновлювати свої будинки, але і своє життя.
Спустошення на півдні
Проте для тих, хто їде до Південного Лівану, перспективи ще гірші. Шлях у цей район надзвичайно важкий через те, що зруйновані головні дороги і мости. Група допомоги тільки вчора й сьогодні змогла дістатися до деяких населених пунктів. До цього умови були дуже небезпечними.
Коли люди, нарешті, дісталися до місця, то виявили, що села, які зазнали ізраїльського бомбардування, тепер лежать у руїнах. Руйнування зазнав увесь регіон, що зробило умови життя непридатними. Додатковий неспокій викликають 400 поки що не локалізованих ракет, що не розірвалися, які можуть ефективно діяти як міни.
52-річний батько-одинак з 3 дітьми, Алмет Йяніс, повернувся сьогодні до свого села, яке розташоване поблизу м. Сідона. Уперше після початку війни він виявив, що будинок його знищений ізраїльським вогнем. Він сказав: “Мене повідомили, що тут справи погані, але такого я не чекав. Ізраїльські війська зруйнували все. Я не “Хізбалла”, але мене все одно покарали”.
“Не знаю, що скажу моїм дітям, вони будуть убиті горем”.
“Ось ви, скажіть мені, будь ласка, що я такого зробив, щоб заслужити це?” – додав він.
Політика надання допомоги
Неурядові організації, розташовані в Бейруті, вважають, що приблизно 100 000 сімей потребують негайної допомоги. Але сьогодні вранці Хасан Насралла, лідер “Хізбалли”, оголосив набагато меншу кількість – 18 000 сімей. Він додав, що “Хізбалла” надасть цим людям допомогу у відновленні будинків, їм будуть видані гроші на оренду житла протягом року.
У “Хізбалла” є всі підстави для надання допомоги. Є три стимули. Допомога, яку вони надають, завойовує довіру й підтримку ліванського народу, особливо в той момент, коли в уряду немає коштів на надання допомоги на тому ж рівні, що у "Хізбалла", яка отримує повну фінансову підтримку від Ірану та Сирії.
Їхня допомога також означає, що перед міжнародним співтовариством розгортається ситуація, яка ретельно спланована. У ній терористична організація, відповідальна за розпалювання війни з Ізраїлем, стає тепер головною, такою, що надає допомогу, і тому до якоїсь міри недоторканною.
І останнє, можливо, найважливіше – “Хізбалла” знає – як тільки повернуться біженці, земля буде захищена. Вони зможуть відновити контроль над цією територією, незалежно від того, що 15-тисячна ліванська армія увійде до цього регіону протягом подальших кількох днів.
Зрозуміло, ліванська армія не є гідним супротивником для “Хізбалли”. Вона у будь-якому випадку не стане намагатися це робити. Вони взаємозв’язані політично. Серед 124 членів ліванського парламенту – 25 прихильників “Хізбалли”, які володіють достатньо сильною владою й впливом при ухваленні важливих державних рішень.
Але незалежно від усього цього, біженці тут потребують допомоги. Найголовніше для людей – отримати їжу, воду й дах.
