Китайська газета звільнила трьох редакторів за нездатність запобігти публікації однорядкового рекламного оголошення, що з’явилося на честь матерів учасників протесту, убитих під час кровопролиття на площі Тяньаньмень у 1989 році.
#img_left#Порушивши одне із найсуворіших політичних табу країни, дещо зашифроване послання проникнуло в газету "Chengdu Evenіng News" 4 червня, на 18-ю річницю кривавого придушення. Ця публікація показує, як комерціалізація, байдужність і технологія проривають однопартійну державну інформаційну блокаду.
"Віддаючи данину поваги сильним матерям жертв 64", говорило невелике оголошення на 14-й сторінці газети. Шість-чотири (червень, 4) – це найбільш загальновідомий вислів стосовно кровопролиття в той день у 1989 році, коли сотні, а можливо, й тисячі демонстрантів, що виступали в підтримку демократії, та їхні прихильники були роздавлені танками та військами НОАК.
Уряд наполягає на тому, що ці дії були необхідні для відновлення порядку, однак заборонило будь-яке публічне обговорення цієї теми та продовжує тримати деяких учасників протесту у в’язниці. Незважаючи на цю заборону, деякі матері відважно закликають до проведення відкритого розслідування вбивств.
Але деякі молоді китайці про це кровопролиття знають мало або взагалі нічого. Як відзначає газета "South China Morning Post", молода співробітниця, відповідальна за контрольний перегляд рекламних оголошень у "Chengdu Evening News", дозволила цій рекламі з’явитися, оскільки не була інформована про значення 64. Коли вона подзвонила людині, що розмістила оголошення, та відповіла, що це дата катастрофи у шахті.
Це відважне послання було швидко помічене, отскановане і поширене в інтернеті, поки не втрутилися влада. Екземпляри газет забрали з кіосків, а в редакцію газети у столиці провінції Сичуань була спрямована група слідчих.
За інформацією Reuters, заступник головного редактора Лі Чжаоцзун (Li Zhaojun) був звільнений разом із двома іншими співробітниками. Співробітники 32-сторінкового таблоїду, що виходить тиражем 200 тис екземплярів, з якими зустрівся журналіст "Guardian", відмовилися від коментарів. Захисники свободи слова вважають, що редактори були покарані для того, щоб застерегти інших від втрати пильності на варті інформаційної сцени комуністичної партії. "Це показує те, що уряд піде на все задля того, аби знищити будь-які нагадування про це питання у печатці, – говорить Вінсент Броссель (Vincent Brossel) з організації "Репортери без меж". – Цензура настільки сильна, що молода співробіниця нічого не знала про історію подій у червні. Це показує те, як уряд намагається знищити пам’ять китайського народу".
Незважаючи на лібералізацію економіки та зростаючу комерціалізацію медіа, держава тримає пресу в своїх руках. Відділ пропаганди щотижня розсилає списки матеріалів, що не дозволено публікувати або передавати в ефір. Висвітлення спірних питань – таких як Тяньаньмень, Тайвань, Тибет і заборонений духовний рух "Фалуньгун" – або табуіровано, або дається у відповідності до лінії партії. Скандали за участю політичних лідерів та масових протестів найчастіше взагалі не з’являються у центральних медіа. Історичні спогади також вибіркові. Проблемні річниці, включаючи кровопролиття 1989 року, початок культурної революції або кампанії проти реакціонерів, в основному проходять непомітно.
За даними організації "Commіttee to Protect Journalіsts", Китай запроторює до в’язниці більше журналістів, ніж будь-яка інша країна. "Репортери без меж" відносять країну до 10 найгірших у світі за свободою преси.
Картина в цілому виявляється більш складною. Швидке поширення мобільних телефонів та інтернету поставило у скрутне становище блокування новин. Держава також послабила контроль за висвітленням природних катастроф, соціальної нерівності та аварій у шахтах. Раніше цього року воно пом’якшило обмеження для поїздок їноземних журналістів.
Та цензори часом спотикаються на рівному місці. У 2004 році вебсайт "Женьмінь Жибао", рупор комуністичної партії, помістив статтю, що згадувала про "насильницьке придушення на площі Тяньаньмень у Пекіні" студентського руху в підтримку демократії. Ці рядки були наприкінці некрологу, вирізаного із вставленого зі статті у печатці Гонконгу. Через чотири години їх помітили та видалили. У 1991 році "Женьминь Жибао" мимоволі пропагувала підсвідому відозву до заколоту, опублікувавши поему, що, якщо читати по діагоналі, містила зашифрований заклик до тодішнього прем’єр-міністра Лі Пену піти у відставку. Лі, якого його вороги називали "пекінський м’ясник", входить у число найбільш засуджуваних персонажів нової історії Китаю, оскільки саме він наказав ввести у 1989 році воєнний стан.
