У 1985 році вакцини становили лише світових продажів фармацевтичної продукції, що робило їх майже недоречним сегментом фармацевтичної промисловості, що швидко розвивається, з оборотом у $100 млрд на рік.
Вакцини не тільки відволікали увагу, не даючи фармацевтиці зосередитися на розробці ліків для боротьби з основними захворюваннями, також призводили до втрат.
“Всі вакцини завдавали збитків”, — сказав Клод Везо, колишній генеральний директор IAF BioChem International, найбільшого виробника вакцин у Канаді в 1990-х роках.
Для раціоналізації фармацевтичної промисловості низка компаній Великої фарми (умовна назва низки найбільших транснаціональних фармацевтичних компаній) відмовилася від виробництва вакцин. У період із 1968 по 1977 рік понад половину американських виробників вакцин закрилися. До 1980 їх залишилося всього 10, і навіть ці 10 оптимізували свою діяльність, відмовившись від виробництва деяких вакцин. До 1990-х 10 із 15 дитячих вакцин мали єдиного виробника, що дозволило їм підвищити ціни в кілька разів.
Можливість встановлювати монопольні ціни мало сприяла тому, щоб Велика фарма перейнялася любов’ю до вакцин. Ринок конкретних вакцин був невеликим, а більшість населення не бачила сенсу в багатьох вакцинах, незалежно від їхньої ціни.
“Люди здебільшого готові заплатити за таблетки від головного болю, ніж за вакцину, яка захистить їх на довгі роки”, — сказав Алан Девіс, голова збиткової компанії Connaught Antitoxin Laboratory.
Найгірше, невдачі з вакцинами призвели до сотень судових позовів щодо травм і смертей, внаслідок чого Велика фарма опинилася під ударом громадськості. Що стосується вакцини АКДС (дифтерія, правець і кашлюк) кількість судових позовів у 1980-х роках зростала в геометричній прогресії.
Єдиний американський виробник Lederle, який не вийшов із бізнесу вакцин АКДСК, був обтяжений зобов’язаннями, які у 200 разів перевищували його річний обсяг продажів. У Великій фармі домінували антивакцині настрої.
Але не так було з державною установою охорони здоров’я США, яка розглядала вакцини як засіб зниження витрат на охорону здоров’я коштом викорінення хвороб.
Для реалізації потенціалу вакцин федеральний уряд вирішив захистити виробників вакцин від відповідальності на тій підставі, що компанії не повинні відповідати за неминучі жертви. Згідно із законодавством від 1986 року (), «жоден виробник вакцин не несе відповідальності за цивільним позовом за шкоду чи смерть внаслідок їх використання після 1 жовтня 1988 року».
Але захисту від відповідальності було замало. Більшість населення протягом десятиліть скептично ставилася до цінності вакцин, що обмежувало перспективи прибутковості фармацевтики. Економічні моделі, що оцінюють збитки та вигоди від вакцин, також показали неоднозначні результати.
Такий песимізм випливав із «систематичної недооцінки профілактичного лікування», як пояснювалося у звіті Інституту медицини та Національної дослідницької ради 1985 року, який рекомендував термінове втручання федерального уряду для запобігання занепаду індустрії вакцин.
У звіті недооцінка вакцин пояснюється висвітленням їх у ЗМІ, що підкреслюють побічні реакції, непоінформованістю пацієнтів та їхніх лікарів, а також нездатністю визнати, що «вакцинація людини приносить користь іншим членам суспільства, захищаючи їх від хвороб. Таким чином, загальна вигода від програм імунізації може бути більшою, ніж сумарна вигода для кожної людини».
Щоб подолати небажання населення вакцинуватися, уряд поступово збільшував кількість обов’язкових вакцин, надаючи виробникам все більший гарантований ринок. До того ж він став найбільшим покупцем вакцин, заощадивши виробникам маркетингові витрати.
Тепер Велика фара мала безпрограшну ділову пропозицію: гарантовані державою виплати мільйонам залежних клієнтів, які не мали іншого вибору, окрім як прищеплювати своїх дітей. При цьому не було можливості притягнути компанії до відповідальності, якщо їхні продукти завдали шкоди. Це державне втручання у відносно вільний фармацевтичний ринок радикально змінило ставлення Великої фарми, усунувши сприйняття вакцин як ризикованого та збиткового побічного продукту. Вакцини стали областю, що швидко росте, в портфелі Великої фарми.
Без підтримки західних урядів вільний ринок значною мірою покінчив би з вакцинами, тому що їх потребували дуже небагато, особливо великі фармацевтичні компанії. Вакцини процвітали б тільки в тоталітарних країнах, де здоров’я уряду важливіше за здоров’я громадян.
Без постійної підтримки західних урядів сьогоднішня вакцинна промисловість знову стала б антивакцинною, як це було за часів вільного ринку до 1985 року. Рішучість Великої фарми вийти з галузі виробництва вакцин може бути викликана лише послужним списком вакцин проти COVID-19. Дослідники майже щодня повідомляють про високий рівень травм та смертей, пов’язаних із вакцинами. Ці витрати, які в основному несуть вакциновані, збанкрутували б компанії Великої фарми, якби вони не були звільнені від відповідальності.
Патрісія Адамс — економіст і президент Дослідницького фонду Energy Probe та Probe International, незалежного аналітичного центру в Канаді та в усьому світі, видавець інтернет-служб новин Three Gorges Probe та Odious Debts Online, а також автор або редактор безлічі книг, перекладених китайською, іспанською мовами, бенгальська, японська та індонезійська мови.
Лоуренс Соломон – оглядач The Epoch Times, автор 7 книг та виконавчий директор Інституту споживчої політики у Торонто.
Погляди, висловлені у цій статті, є думкою авторів і необов’язково відображають думку The Epoch Times.
