Ким же був граф Сен-Жермен, загадкова і харизматична фігура 18-го століття, що не загубилася і навіть зіграла важливу роль у поворотних моментах історії? Можливо, ще важливішим питанням є те, чи був він реальною людиною або вигаданим персонажем, що зумів тонко вплестися в реальність.
Незважаючи на те, що точно невідомо, коли і де він народився, граф Сен-Жермен із своєю витонченою особистістю ніколи не зазнавав невдач у завоюванні визнання придворних, незалежно від того, куди б він не приїжджав. Можливо, саме тому походження і цивільний статус Сен-Жермена до цього часу невідомі. Перша згадка про нього з’являється у Франції в 1758 р., куди, за його словами, він повернувся з дипломатичних місій в Німеччині, Англії і Голландії. Його володіння мовами (французька, китайська, англійська, арабська, санскрит, італійська тощо), знання політики, історії, мистецтва, поезії, медицини, хімії, живопису, музики і різних галузей науки викликали захоплення (або заздрість) більшої частини аристократії.
По приїзду до Парижа графу Сен-Жермену вдалося зблизитися з королем Людовиком XV (який імовірно зробив його своїм таємним агентом) і мадам Помпадур, що стало причиною заздрості серед французького дворянства. Його освітою і стилем захоплювалися такі відомі особи епохи, як Казанова і Каліостро.
Однією з особливостей його особистості була його невгасаюча молодість, хоча граф Сен-Жермен часто заявляв, що йому сотні років. Незважаючи на молоду зовнішність, він володів мистецтвом гри на фортепіано, скрипці і вигадував музичні твори. Він також цікавився мистецтвом алхімії і казав, що вміє виготовляти золото.
Ім’я його часто пов’язують із окультизмом і таємними суспільствами. Вічний мандрівник граф Сен-Жермен провів велику частину свого життя в роз’їздах, відвідавши такі віддалені країни, як Туреччина, Мексика і африканський континент. Можна сказати, що його домівкою була вся Європа.
Іншою рисою вдачі графа Сен-Жермена була зміна особи в кожному новому місці, яке він відвідував. У Голландії він був відомий як граф Сюрмонт, у Бельгії — як маркіз де Монферра, в Росії, де він близько спілкувався з Катериною II і був призначений радником при графові Олексії Орлові — як шевальє Уелдон, в Німеччині він називав себе кронпринцем Ракоці, але після його від’їзду виявлялося, що за всіма цими іменами стояв саме Сен-Жермен.
Серед інших імен Сен-Жермена: граф Бельмар, граф Салтиков, граф Вендом, граф Монте-Крісто, шевальє Шеннінг, граф Царогі, граф Еймар.
Дехто вважає, що його ім’я мало таємне значення, оскільки Сен-Жермен не обов’язково означає місце. Можливо, це було прізвисько, утворене від латинського словосполучення «Sanctus Germanus», що означає «святий брат».
Загадка життя і смерті Сен-Жермена
Після насиченого життя, сповненого зустрічами з правителями і аристократами по всьому світу, в 1779 р. таємничий граф прибув у Еккенфорд, Німеччина, де перебував під заступництвом принца Карла Гессенського. Згідно з деякими офіційними записами, він помер там у своїй резиденції в 1784 р., але, тим не менш, у цьому місті не існує його могили.
Під час свого перебування в Еккенфорді Сен-Жермен спілкувався лише з кількома особами, і дехто робить припущення, що він просто інсценував свою смерть у цьому німецькому місті. Згідно з деякими записами йому було на той час близько 100 років, хоча він виглядав як людина у віці після 40. Ще дивніше те, що згідно з іншим свідоцтвом про смерть, у той же рік він помер і був похований у Силезії — на території сучасної Польщі.
На додаток до багатьох його досягнень графу приписують участь в утворенні Сполучених Штатів Америки і навчання Антона Месмера секретам гіпнозу. У 1789 р. граф Сен-Жермен, бадьорий і повний сил, знову повернувся до Франції, з’явившись перед королевою Марією-Антуанетою.
З цього моменту біографія Сен-Жермена стає ще більш заплутаною. Історії про його смерть і подальші справи після смерті описувалися такою великою кількістю людей за таких різних обставин, що практично неможливо відрізнити правду від вигадки.
Як і його народження, і багато ключових деталей його життя, смерть графа залишається загадкою. Деякі навіть вважають, що він ніколи не вмирав! У наш час у легендах про графа Сен-Жермена (який, можливо, зумів знайти еліксир безсмертя) розповідається про те, що він також жив у Давньому Єгипті, Римській імперії, за часів Середньовіччя і в різних регіонах сучасної Європи.
Довкола нього створено сотні історичних вигадок, хоча достовірних доказів дуже мало (Сен-Жермен позував на фото з пані Блаватською з теософського суспільства).
Говорять, що граф Сен-Жермен надихнув Ехнатона на створення монотеїстичної релігії. Йому приписують будівництво Храму Соломона і століття опісля — утворення масонської громади. Деякі наполягають, що він народився в 1696 р., будучи сином Франца Ракоці II, останнього короля Трансільванії. Інші вважають, що він — Хрістіан Розенкрейц, засновник Ордену розенкрейцерів, або навіть учений і філософ Френсіс Бекон. Є навіть припущення, що він подарував Христофору Колумбу секретні карти, які дозволили йому відкрити Америку.
Зовсім недавно, в 1972 році, Ричард Шенфрі з Парижа стверджував, що він є Сен-Жерменом, і демонстрував свої алхімічні здібності по французькому телебаченню. Але 11 років опісля він вчинив самогубство.
Безумовно, багато деталей життя графа Сен-Жермена викликають сумніви, але хто в змозі чітко відрізнити вигадку від правди? І яким чином йому вдається як і раніше підтримувати інтригу? В будь-якому разі, цей «безсмертний» аристократ зумів добитися того, що легенда про нього, як і раніше, жива.
