Blog

«Китай володіє прихованою від нас культурою, що перевершує нашу, західну. Таке відверте визнання зробив професор із Франкфурту Альберт Шпеєр, – міжнародно визнаний архітектор і планувальник міст, – перед Промислово-торговою палатою минулої п’ятниці у Франкфурті.

#img_left#«Думки щодо розвитку міст у Китаї» – ось тема його виступу. Схоже, вона надихала 74-річного архітектора.

Абсолютно несподіваним і захоплюючим було його вступне слово про історичні факти та археологічні знахідки, що свідчать про неперевершений рівень розвитку Стародавнього Китаю. Наводився як приклад той факт, що вістря списів солдат теракотової армії Сіаня із 200-х років до нашої ери є абсолютно однаковими та з однакового сплаву, що дозволяє зробити висновок про свого роду конвеєрне виробництво. У сплаві також знайдено хром, який у Європі був винайдений лише у 1920 році!

Місто як символ космічної впорядкованості та гармонії

У виступі архітектора з Європи є звернення до того, що було знайдено з приводу розвитку міст у Китаї. Шпеєр цитує Конфуція, який говорив про «місто як символ космічної впорядкованості та гармонії».

#img_left#Німецький архітектор представляє традиційну китайську концепцію житла у квартирах, розміром в один квадрат близько 400 х 400 метрів або у декількох таких квадратів. Кожна з таких квартир у ті часи для захисту жителів була оточена стіною з воротами, які закривалися на ніч. Усе місто було побудоване на системі таких квартир, направлених по яскраво вираженій осі з півночі на південь, створюючи головну вулицю. Тут також є вплив історичних традицій: лише імператору під час аудієнції чи великих церемоній дозволялося дивитися у бік півдня, погляд же інших громадян повинен був спрямовуватися на північ і на імператора. Це ще одна вісь.

Вісь із півночі на південь проходить через середину міста. У Пекіні вона починається на півночі біля Забороненого міста і прямою лінією тягнеться до Храму Неба Тяньтань на півдні. Це буквально відтворює ієрогліф «середина» і «місто», що виглядає як прямокутник, через який посередині зверху вниз протягується пряма вісь. Цей ієрогліф чжун („Zhong") і став символом китайських філіалів архітектуных бюро, заснованих Шпеєром у 1964 у Франкфурті. Тепер Шпеєр разом зі своїми архітектурними партнерами та 120 співробітниками має прибуткових клієнтів у 20 китайських містах. Серед них – такі мільйонні міста як Пекін, Шанхай, Чаньчун і Чунцин.

#img_left#Так Шпеєр повернувся до архітектури 20-х років в Німеччині. Але направляти погляд тільки у майбутнє було помилкою, не вистачало погляду назад, на стародавні цінності.

Цілісне планування забудови міста

Шпеєр захоплений тим, що у Китаї, сторіччя тому, вже враховувалося сучасне правило: місто може бути настільки великим, наскільки околиці можуть прогодувати його жителів. У екологічному плані це дуже сучасна думка, яку Шпеєр хотів би враховувати при плануванні, щонайменше, не випускати її з поля зору під час спорудження міст. Тому при плануванні Шпеєром і партнерами знову і знову простежується ідея «моделі екологічного міста», з тривалим використанням регенеративних енергій. Зовсім інакше, ніж це відбувається дотепер у найближчих околицях величезних міст. Із цього приводу Шпеєр говорить: «Поїдьте з Пекіна або Шанхаю близько двох годин у бік ландшафту, і ви опинитесь у середньовіччі».

#img_left#У Китаї ще задовго до комуністичної ери простежується ідея цілісного планування міст, тільки це не називалося так. Також і введення єдиної системи вулиць першим імператором Китаю Циньши Хуанді є дотепер основою китайського планування забудови міст. Дотримання прямих кутів допомагає орієнтуванню. Шпеєр наводить приклади стародавнього імператорського міста Чанань (після Сіань), Пекіна і грецького Мілета, також планування стародавнього Риму, Барселони та інших сучасних міст, які до сьогодні зберегли таку систему. Лі – осяжна житлова площа, що має в основі квадрат, використовується як модуль на планах Шпеєра, коли він створює основні проекти розвитку поза історичними міськими центрами.

Будь ласка, типово німецьке місто

За замовленням у Шанхаї, в міській частині під назвою Антінь, планується автомобільне місто. Там, поряд з іншими автомобільними підприємствами уже 20 років розташовується і Фольксваген. Вимоги до планувальників з китайського боку примушують деяких слухачів посміхатися: зовнішність міста повинна бути типово німецькою, принаймні європейською. Шпеєр пояснює, що це означає те, що місто має бути «не великим», цілісне планування на 50 000 жителів. Споруди за можливістю мають бути не дуже високі; у Китаї кажуть: замість соціального житла – сприяти приватній власності!

#img_left#Інший проект уже добігає кінця. Вже наступного дня енергійний немолодий чоловік летить у мільйонне місто Чанчунь, що на холодній півночі Китаю, щоб підписати плановий консультаційний договір із мером. Між іншим Шпеєр нагадує, що у розташованому на півночі місті Чанчунь на той час очікується температура між мінус 15 і – 25 градусами. Тому будівництво у цьому екстремально холодному регіоні призупиняється з кінця жовтня по квітень.

А як же здійснення наведених вище планів, які також і з фінансової точки зору дуже привабливі? Вже можна буде дивуватися, якщо через два роки побачимо, що близько 20 відсотків запланованого виконано, і не так важливо – ким. Але Шпєєр дивиться на це легко: «Все одно, хто це виконує – головне, щоб вийшло гарно». Для нього важливим є одне доповнення до Конституції Китаю, яке за деякими свідченнями генеральний секретар Ху Цзінтао особисто оголосив на всекитайских зборах народних представників – «еквівалентність навколишнього середовища і розвитку». Поки це тільки на папері. Якщо Ху Цзінтао вважатиме це важливим, то потурбується і про виконання.

#img_left#Прогноз Шпеєра: «Співпраця між Німеччиною та Китаєм має майбутнє, по суті німці досить повільні, тому багато замовлень втрачено. Зараз прийшов час у цій величезній країні «поставити правильних людей на правильне місце», що було висловлено ще Конфуцієм», – каже Шпеєр.

Китайці думають картинами, європейці – процесами

Насамкінець, залишається питання: чому у Китаї, країні добрих традицій і розумних рішень зі стародавніх часів сьогодні прагнуть до європейських технологій? У Шпєєра готова відповідь: китайці думають картинами, європейці – процесами, це спрощує справу. Також для китайців це – справа престижу, йдеться про світовий рівень, про досягнення європейського стандарту навколишнього середовища у п’ятирічку до 2010. І є сумна обставина, що усвідомлення якості древніх знань стародавніх систем і традицій під час 60-річного панування комуністичної партії у Китаї втрачено. Таким чином, відродження стародавньої китайської культурної спадщини відбувається не зсередини, а ззовні.

Моніка Вайс. Велика Епоха

Питання життя та смерті цікавили людський розум з часів Стародавнього Єгипту, причому ідея безсмертя розкрита в багатьох не пов’язаних між собою культурах світу. Були різноманітні рецепти еліксиру, який дарував вічне життя. Але все це виглядає немов казка. Нещодавно кембріджський вчений-генетик Обрі де Грей заявив, що до 2100 року тривалість життя у розвинених країнах може досягти 5 тисяч років. Теоретично.

#img_left#Однак, з іншого боку, наші вчені стверджують, що ресурс людського організму – 120 років, але і це не межа, а тільки номінальний вік, який могла б прожити людина.

Відомо більш-менш достовірно про двох людей, які померли вже у нашому столітті, проживши дуже довге життя. Це китаєць, який помер у 1936 році у віці …246 років (згідно офіційних документів) та індієць, який помер у 1956 році у віці 186 років. Індієць у п’ятдесятилітньому віці пішов до Гімалаїв, де зайнявся йогою. Мабуть, поєднання спеціальних вправ, дієти та ще деяких засобів, дозволило істотно подовжити відпущений йому строк.

Це питання не можна досліджувати окремо від такого поняття, як життя.

Хто ми є насправді? Просто скупчення біологічної маси, яка несподівано виникла у просторі космосу і яка мчить з величезною швидкістю у безвість чи невід’ємну частинка живого розумного організму для якого процес смерті є продовженням життя? Мабуть це залишиться темою для розмов ще на довгий час, однак єдине можна сказати точно – людина складається, як мінімум, з двох частин – фізичних і психологічних компонентів і без наявності одного з них, не можна сказати, що це повноцінна жива людина.

Сучасна наука, займаючись пошуками еліксиру безсмертя, виявила, що клітина організму людини має чітко визначений термін життя – 50 ділень. Різниця тільки у тому, наскільки швидко відбувається цей процес. У когось він займає шістдесят років, а у когось – більше ста. Але після цього клітина вмирає, а усі спроби вчених збільшити число ділень виявилися безрезультатними. І дослідники обрали інший шлях – омолоджування клітин. Деяким вдається досягнути позитивного ефекту, є цікаві результати досліджень на мишах.

Введення в організм гризунів промислових консервантів, таких, які перешкоджають псуванню масла, подовжило їхнє життя практично у півтора рази. Особливий раціон омолодив звіряток: поведінка двохрічних гризунів, тобто дідусів, стала такою, як у трьохмісячних молодиків. Про те, що потрібно правильно харчуватися знають усі. Але не всі чомусь так діють. Так вже людина влаштована, віддає перевагу мріям про чудодійні ліки миттєвої дії: скуштував чарочку – знову здоровий і молодий.

Існує історія, що у XV столітті одному алхіміку вдалося створити еліксир безсмертя і якийсь граф 65-ти років, який вже однією ногою стояв у могилі придбав його за великі гроші. Невдовзі справи цього графа пішли вгору, а потім всі звернули увагу на той факт, що цей дідусь взагалі почав вести молодецький спосіб життя: відвідував бали, залицявся до молодичок, їздив на полювання і навіть приймав участь у турнірах. Усе це було доказом того, що граф дійсно прийняв еліксир безсмертя. Однак у 90 літньому віці, на черговому бенкеті він сказав, що дуже хоче спати, присів на стілець, заснув і більше не прокинувся.

Якщо ми говоримо про подовження життя на короткий або довгий термін, не можна оминути участь свідомості в цьому важливому питанні. Її роль настільки велика, що може здатися, що саме воно й визначає результат. Наведемо приклад. Деяка студентка вирішила вкоротити собі віку. Проковтнувши засіб від тарганів, вона лягла у ліжко і через годину померла.

При розтині виявилося, що отрута цілком нешкідлива для людини (та й для тарганів також), тому що термін її придатності давно скінчився. Ще більш здивував той факт, що дівчина померла ще до того, як порошок повністю розчинився у шлунку. Людину вбила думка про неминучу смерть.

Чи не тому той самий 65-річний граф відчув себе молодим, що його віра у чудодійний еліксир алхіміка була такою сильною, що змогла продовжити його життя на 25 років?! А сам еліксир, як і отрута, яку прийняла дівчина, був нейтральним. Що, як не свідомість, зіграла тут вирішальну роль?

В одній із західних країн лікарі проводили досліди, пов’язані з впливом свідомості на психічний і фізичний стан людини. Засудженому до смертної кари сказали, що йому розрізали вени і він скапує кров’ю. Не зважаючи на те, що злочинець, сидячи на стільці з зав’язаними очима, був цілковито неушкоджений, він помер (згідно показників приладів) від утрати крові! Неймовірно, але розтин підтвердив це. Іншому вбивці дали випити стакан чистої води. Коли він її випив, сказали, що він випив смертельну дозу миш’яку – і той помер, демонструючи при цьому усі симптоми типового отруєння цією отрутою.

Існують різні напрямки і методи дослідження цього питання, але багатовіковий пошук «еліксиру життя», «молодильних яблук», «живої води» не завершився успіхом – немає ані еліксиру, ані яблук, навіть маленької пілюлі, яка зробила б людину безсмертною. Як тільки людина народилася, вона зараз же починає старіти, до того ж у ранньому віці цей процес спливає більш стрімко.

Важливо підкреслити, що коли вчені провели дослідження довгожителів, то виявили одну загальну для всіх особливість – доброзичливість і спокій.

Існує така приказка: «Посієш вчинок – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю». Багато хто хоче мати долю довгожителя, але не уявляють, як це зробити. Найпростіше, що може зробити людина – змінити саму себе – стати більш толерантним, добрішим, врівноваженим. Ці якості роблять людину стійкою до стресів. Не випадково медицина вважає, що практично всі хвороби – «від нервування». Сама доброзичливість пробуджує бажання жити – це бажання має здібність перебороти хвороби й відсунути смерть.

І, можливо, у майбутньому ми виявимо, що стародавні казки про невмирущих – зовсім не казки і ми даремно шукали деінде те, що криється у нас всередині…

…Вони вигадують різні фігурки з овочів і фруктів. Найвдаліші винаходи потрапляють на виставки і конкурси, а найталановитіші винахідники — на сторінки газет і на обкладинки глянсових журналів (частина 3 фотоогляду).

Не втратьте свій шанс!

#img_gallery#

#img_left#Париж, місто художників, поетів і закоханих. Місто незрівнянного Лувру і знаменитої Ейфелевої вежі. Вельми досвідчена і знаюча на мистецтві французька публіка висловила захоплення спектаклем Divine Performing Arts: «Боже мій, це прекрасно!»

 

Разом із відомими письменниками, такими як Роберт Дюма або Поля-Лу Суліцер, у Палаці конгресів у Парижі зібралися співаки, танцюристи й артисти, аби не пропустити унікальний показ китайської культури.

 

Не пропустили можливість подивитися Divine Performing Arts і знаменитості зі світу економіки, наприклад пан Чхор, який має особливий зв’язок із китайською традицією. Він директор японського технологічного підприємства в Парижі. Родом із Камбоджі. Він знайшов у спектаклі своє коріння.

 

Обидві культури дуже схожі, вважає пан Чхор. Показане має глибокий зв’язок із його рідною культурою. «Те, що я побачив сьогодні ввечері, дуже нагадує життя в Камбоджі. Буддизм для нас також має велике значення».

 

Спектакль був грандіозний — історія Китаю розгорнулася перед очима. «Ми взагалі не звиклися бачити таку красу, яка сягає глибин серця. Можна було побачити віддзеркалення сотень років цивілізації», — сказав директор.

 

Йому також сподобалося духовне послання Divine Performing Arts. «Дух Будди і спосіб життя людей там… Тут, в Європі, ми керуємося резоном (розумом), але азіати живуть глибоким життям, своїм серцем».

Флоріан Годовіц. Велика Епоха