Blog

#img_right#У стародавньому Китаї було багато лікарів, які творили дива. Причина, із якої лікар називався "чудотворцем", полягала в його надприродних здібностях і мудрості. Чудеса виявлялися в надзвичайно точно поставлених діагнозах і лікуванні хвороб. Це було просто неймовірно!

Згідно з книгою ”Історичний літопис”, Цань Гун під час панування імператора Веня з династії Хань (202 до н.е. – 220 н.е.) вважався чудотворцем. Тоді жила людина, яка страждала на біль голови. Цань Гун, помацавши його пульс, вирішив, що хвороба дуже серйозна і людина безнадійна. Він сказав братові пацієнта: "Хвороба вашого брата скоро зачепить кишечник і шлунок, його тіло розпухне через п’ять днів, він блюватиме гноєм і помре через вісім днів". Усе саме так і сталося.

Чжан Чжунцзін із династії Хань теж був блискучим лікарем-чудотворцем. Одного разу, він поставив діагноз Юань Чжунсуаню, якому було тільки сімнадцять років. Після обстеження, він сказав йому: "Ви страждаєте внутрішньою хворобою й повинні вживати “п’ятикам’яний” суп, інакше ваші брови випадуть, коли вам буде 30 років". Юань не повірив йому і не став приймати ліки. І дійсно, його брови випали у віці 30 років.

Лікар-чудотворець Хуа Tо був ще відоміший у народі. В одного пацієнта болів живіт. Після огляду Хуа То сказав: "Коріння вашої хвороби дуже глибоке, і Ви повинні зробити операцію. Але у будь-якому випадку, будете Ви лікуватися, чи ні, Ви проживете тільки десять років». За бажанням пацієнта, Хуа То зробив йому операцію, але він все одно помер через 10 років потому.

Лікарі також показували свої дивовижні здібності в лікуванні хвороб, – лікуванні багатьох дивних хвороб із складними симптомами, врятовуючи життя людей. Одного разу, за часів "Трьох царств" жив бідний учений на ім’я Чжан Цуань.

Він несподівано отримав у спадок будинок на сім кімнат, що привело його до повного захоплення. Проте його надзвичайна радість обернулася на горе: у нього розвинулася хвороба, яка проявлялася в тому, що він нестримно сміявся і його не могли вилікувати протягом тривалого часу. І ось, у супроводі батька він пішов на прийом до Хуа То. Прослухавши його пульс, Хуа То похитав головою і сказав: "Ваша хвороба – невиліковна. Це поза моїми можливостями". Батько й син були приголомшені сказаним, вони впали навколішки, благаючи про допомогу.

Хуа То сказав: "У мене є учень на ім’я У Пу, який живе в Сюйчжоу. Давайте я напишу йому лист, можливо, він зможе допомогти. Але пам’ятайте, не відкривайте лист у дорозі, і доїхати ви повинні менше ніж за 10 днів, інакше ваше життя наразиться на небезпеку". Через вісім днів батько із сином дісталися до місця. Прочитавши лист, У Пу розсміявся. Зміст листа був такий: "Відвідувач не може утриматися від постійного сміху через те, що пережив величезну радість. Цьому не можна було зарадити медикаментами, тому я навмисно сказав йому, що він невиліковно хворий, щоб примусити його хвилюватися й турбуватися. День прибуття буде днем його одужання". Тільки тоді батько й син зрозуміли, що симптоми хвороби зникли. З погляду сучасної медичної науки, це фактично була психотерапія.

Був інший випадок, описаний в "Хуа То бічжуан" [Історії про Хуа То], про те, що хтось страждав на запаморочення і не міг вилікуватися протягом тривалого часу. Хуа То попросив його зняти одяг, повісив його догори ногами і, використовуючи вологу тканину, обтер все його тіло.

Його пульс тоді показував п’ять кольорів. Хуа То розрізав те місце, де промацують пульс, ножем і пустив його п’ятиколірну кров, потім він наклав пластир на поріз. Запаморочення пацієнта відразу ж зникло. Цей дивний вид лікування був справжнім витвором мистецтва в його кращому прояві.

У чому ж полягає таємниця лікарів, які могли робити такі чудеса? Це, головним чином, залежало від їхніх витончених медичних навичок, що є результатом довготривалої практики. Ми не можемо виключити факт, що ці лікарі мали якісь особливі таланти, навіть певні надприродні здібності.

Якщо узяти, наприклад, "діагноз спостереження" у китайській медицині. Звичайні лікарі використовують це тільки для спостереження за зміною кольору шкіри, розмірів зіниці, товщини нальоту на язиці, тоді як для лікарів-чудотворців це було своєрідною прихованою формою зв’язку, через який предмет і об’єкт досягають божественної взаємодії. Бянь Цюе з легенди "Весняний і Осінній періоди" мав таку здатність. Було зареєстровано в ”Історичному літописі”, що Бянь Цюе відповідав за прийом гостей, коли був молодим.

Гість на ім’я Чань Саньцзун став його дуже близьким другом. Одного разу, Чань Саньцзун хотів навчити Бянь Цюе секретному рецептові. Він вийняв своєрідні ліки, загорнуті в тканину, і сказав: "Ти повинен приймати ці ліки з дощовою водою перш, ніж крапля впаде на землю. Через тридцять днів ти зможеш бачити те, що звичайні люди не бачать". Потім він дав Бянь Цюе книгу із секретними рецептами. Бянь Цюе приймав ліки саме так, як сказав йому Чань Саньцзун. Через тридцять днів він міг бачити людей крізь стіни. З таким зором, він міг ясно бачити причини хвороби своїх пацієнтів.

Потрібно також відзначити, що Чжан Чжунцзін і Хуа То регулярно практикували цігун, який міг розвинути їх надприродні здібності. Вони також відрізнялися високою моральністю і надзвичайною майстерністю, на додаток до їхнього старанного навчання й використання мислення, це привело до того, що вони, зрештою, стали лікарями-чудотворцями свого часу.

Велика Епоха

Підтримка моральної дисципліни є запорукою збереження моральної мужності. Моральна мужність має пряме відношення до цілеспрямованості та моральної цілісності людини. Це своєрідна благородна якість індивідуальності, що виявляється в наполегливості та постійності при підтримці правосуддя без підпорядкування страху.

#img_center_nostream#

Конфуцій казав: "Тільки тоді, коли настає зима, кожен розуміє, що сосна й кипарис в’януть пізно". Він вихваляє сосну і кипарис за те, що вони, будучи відкрито незалежними і гордими, взимку протистоять холоду й морозу.

Щоб похвалити тих, хто твердий і наполегливий, Менцзі (Mengzi) казав: "Багатство і честь не мають бути ганебними, бідні й нещасні не можуть бути вигнані, влада й престиж не повинні здобуватися силою". Це теж підкреслює важливість етичної сміливості. З найстародавніших часів китайці вважали етичну сміливість і моральну дисципліну дуже важливим аспектом у вихованні гідності.

Конфуцій казав: "Той, хто не приборкує свої бажання, ганьбить власне тіло" ("Вейцзі" у Лунью). Суть цього вислову полягає в тому, що людина не повинна ставити під загрозу власні амбіції, а також не має накликати на себе ганьбу, заплямувавши моральну чистоту особистості. Усі мають підтримувати стандарти й відповідати людським стандартам. Ніяка сила влади або придушення не мають змінити їхніх намірів. Конфуцій високо цінував таланти стародавніх: Вейцзи (Weizi), Бою (Boye), Шуці (Shuqi) та інших. Коли людина підкоряється владі й може бути спокушена нечесним прибутком, славою або добробутом – це приносить їй лише сором і ганьбу.

Коли Менцзі вів дискусію про те, кого можна назвати "великою благородною людиною", він підбив підсумок і вказав на еталон, який люди мають наслідувати: "Багатство й честь не мають бути ганебними, бідні й нещасні не можуть бути вигнані, влада й престиж не повинні здобуватися силою". В історії було багато таких великих людей. Су Ву (Su Wu) періоду Західної династії Хань (Han) був однім із таких людей. За часів правління імператора Ханьву (Hanwu) він, підкоряючись наказу, попрямував у країну Сюнну (Xiongnu) із дипломатичною місією. Глава Сюнну намагався примусити його здатися. Спочатку він запропонував йому стадо худоби, багатства, офіційне положення і т. ін., щоб спокусити його. Оскільки Су Ву не здався, його вирішили покарати, примусивши жити в скрутних умовах.

Су Ву не спокусився багатством, почестями й владою, які були йому запропоновані. Він не підкорився також і гнобленню, коли був репресований. За час усіх випробувань він залишався вірним своїм принципам. Його тримали в ув’язненні в Сюнну 19 років. Протягом усього часу вироку він і надалі залишався людиною високої моралі. Нарешті, він отримав можливість повернутися до династії Хань. Менцзі додав: ”[Бідна людина] удосконалює власні моральні якості; коли вона досягає мети, це всім приносить користь” (”Із серцем людини” Менцзі).

Незалежно від того, успішні або безуспішні зусилля людини, вона має завжди брати на себе зобов’язання намагатися стати кращим. Необхідно завжди докладати зусилля, щоб по можливості допомагати іншим. Якщо людина не може допомагати іншим, вона має принаймні добре поводитись. Чи перебуває кожен у сприятливих, чи несприятливих умовах, варто наполегливо займатися й далі, щоб зберігати моральні принципи і в серці підтримувати благородну сміливість, засновану на моральних засадах.

Ось, що було записано в книзі Луши Чуньцю (Lushi Chunqiu): ”Скеля може бути роздроблена, але її твердість не буде зруйнована; руда може бути втоптана в землю, але червоний колір із неї не може бути видалений”. Це можна пояснити так: “Людина, що володіє чистими, благородними якостями, не стане підкорятися зовнішньому тискові, вона не піде на компроміс і не поставить під загрозу особисту духовну цілісність. Навіть якщо вона зустрінеться з жорстокою смертю, сила його духу залишиться незмінною".

Люди часто повторювали фразу: "Краще мати зламаний нефрит, ніж цілий кахель" ("Книга про Північну династію Ці" із біографії Юаня Цін’ань (Jing’an)). Цим вони відображали силу волі людини й надалі вперто й наполегливо зберігати мужність, рішучість і цілеспрямованість. У Юй Цяня (Yu Qian), що жив за часів династії Мін (Ming), був відомий вислів: "Залишайся відважним перед обличчям жорстокої смерті, щоб зберігати ясність і чистоту титулу в житті" (Lime recitation). Юй Цянь використовував свою Lime recitation : "Краще мати зламаний нефрит, ніж цілий кахель", – щоб висловити свої переконання і тверду віру, позбавлену всякого страху, коли захищав етичні цінності людини в найважчих, сумнівних і небезпечних обставинах.

У найважчому і найбільш небезпечному навколишньому середовищі дуже легко визначити й вимірити справжній характер людини. Сильні, пекучі вітри можуть виявити завзятість і життєздатність бур’янів, здатних опиратися ударові, а бурхливі й галасливі часи можуть визначити дійсно відданого й чесного феодала. Вень Тяньсян (Wen Tianxiang) створював великі проблеми правителеві династії Юань (Yuan), оскільки не спокушався ні на високі посади, ні на матеріальні багатства, він був не схильний до спокуси. У таких важких обставинах він навіть написав "Праведну пісню", щоб розкрити свою тверду, як скеля, рішучість. У критичний момент його мораль і чесність будуть відзначені, і розповіді про нього одна за іншою відобразяться в історії".

Саме у суворих випробовуваннях, у важкі моменти може бути виявлена висока сміливість і моральність. Така моральність і сміливість залишаються в історії назавжди.

Щоб відобразити емоції та відчуття, стародавні люди часто зверталися до порівняння з фізичними предметами; наприклад, людей, що зберігають праведну гідність і моральну стійкість у важкі часи та за несприятливих умов, вони порівнювали з твердою сосною і гордим кипарисом, що протистоять зимовому холодові.

Тому стародавні люди обрали сосну, бамбук і дерево сливи, як "трьох друзів зими", звеличуючи їх особливий опір різкій погоді, щоб вихваляти і прославляти людей, які обстоюють правду і справедливість та зберігають високі моральні цінності, коли стикаються з найважчою й бурхливішою ситуацією. Відомий живописець Чжен Банцяо (Zheng Banqiao) часів династії Цин писав: “Коріння бамбука на зеленій горі та скелях зчеплене глибоко під землею. Він непохитно стоїть під вітром, що дме з різних боків". ("Бамбук і скеля", у його картині з віршами). Цей живописець все своє життя любив малювати бамбук. Він виклав і передав особливий дух у своїх замальовках бамбука. Цей дух є благородним і чистим, у ньому немає грама вульгарності, він є скромним, але не поступливим. Хіба життя праведної людини не має бути саме таким?

 

 

 

Підтримка моральної дисципліни є запорукою збереження моральної мужності. Моральна мужність має пряме відношення до цілеспрямованості та моральної цілісності людини. Це своєрідна благородна якість індивідуальності, що виявляється в наполегливості та постійності при підтримці правосуддя без підпорядкування страху.

#img_center_nostream#

Конфуцій казав: "Тільки тоді, коли настає зима, кожен розуміє, що сосна й кипарис в’януть пізно". Він вихваляє сосну і кипарис за те, що вони, будучи відкрито незалежними і гордими, взимку протистоять холоду й морозу.

Щоб похвалити тих, хто твердий і наполегливий, Менцзі (Mengzi) казав: "Багатство і честь не мають бути ганебними, бідні й нещасні не можуть бути вигнані, влада й престиж не повинні здобуватися силою". Це теж підкреслює важливість етичної сміливості. З найстародавніших часів китайці вважали етичну сміливість і моральну дисципліну дуже важливим аспектом у вихованні гідності.

Конфуцій казав: "Той, хто не приборкує свої бажання, ганьбить власне тіло" ("Вейцзі" у Лунью). Суть цього вислову полягає в тому, що людина не повинна ставити під загрозу власні амбіції, а також не має накликати на себе ганьбу, заплямувавши моральну чистоту особистості. Усі мають підтримувати стандарти й відповідати людським стандартам. Ніяка сила влади або придушення не мають змінити їхніх намірів. Конфуцій високо цінував таланти стародавніх: Вейцзи (Weizi), Бою (Boye), Шуці (Shuqi) та інших. Коли людина підкоряється владі й може бути спокушена нечесним прибутком, славою або добробутом – це приносить їй лише сором і ганьбу.

Коли Менцзі вів дискусію про те, кого можна назвати "великою благородною людиною", він підбив підсумок і вказав на еталон, який люди мають наслідувати: "Багатство й честь не мають бути ганебними, бідні й нещасні не можуть бути вигнані, влада й престиж не повинні здобуватися силою". В історії було багато таких великих людей. Су Ву (Su Wu) періоду Західної династії Хань (Han) був однім із таких людей. За часів правління імператора Ханьву (Hanwu) він, підкоряючись наказу, попрямував у країну Сюнну (Xiongnu) із дипломатичною місією. Глава Сюнну намагався примусити його здатися. Спочатку він запропонував йому стадо худоби, багатства, офіційне положення і т. ін., щоб спокусити його. Оскільки Су Ву не здався, його вирішили покарати, примусивши жити в скрутних умовах.

Су Ву не спокусився багатством, почестями й владою, які були йому запропоновані. Він не підкорився також і гнобленню, коли був репресований. За час усіх випробувань він залишався вірним своїм принципам. Його тримали в ув’язненні в Сюнну 19 років. Протягом усього часу вироку він і надалі залишався людиною високої моралі. Нарешті, він отримав можливість повернутися до династії Хань. Менцзі додав: ”[Бідна людина] удосконалює власні моральні якості; коли вона досягає мети, це всім приносить користь” (”Із серцем людини” Менцзі).

Незалежно від того, успішні або безуспішні зусилля людини, вона має завжди брати на себе зобов’язання намагатися стати кращим. Необхідно завжди докладати зусилля, щоб по можливості допомагати іншим. Якщо людина не може допомагати іншим, вона має принаймні добре поводитись. Чи перебуває кожен у сприятливих, чи несприятливих умовах, варто наполегливо займатися й далі, щоб зберігати моральні принципи і в серці підтримувати благородну сміливість, засновану на моральних засадах.

Ось, що було записано в книзі Луши Чуньцю (Lushi Chunqiu): ”Скеля може бути роздроблена, але її твердість не буде зруйнована; руда може бути втоптана в землю, але червоний колір із неї не може бути видалений”. Це можна пояснити так: “Людина, що володіє чистими, благородними якостями, не стане підкорятися зовнішньому тискові, вона не піде на компроміс і не поставить під загрозу особисту духовну цілісність. Навіть якщо вона зустрінеться з жорстокою смертю, сила його духу залишиться незмінною".

Люди часто повторювали фразу: "Краще мати зламаний нефрит, ніж цілий кахель" ("Книга про Північну династію Ці" із біографії Юаня Цін’ань (Jing’an)). Цим вони відображали силу волі людини й надалі вперто й наполегливо зберігати мужність, рішучість і цілеспрямованість. У Юй Цяня (Yu Qian), що жив за часів династії Мін (Ming), був відомий вислів: "Залишайся відважним перед обличчям жорстокої смерті, щоб зберігати ясність і чистоту титулу в житті" (Lime recitation). Юй Цянь використовував свою Lime recitation : "Краще мати зламаний нефрит, ніж цілий кахель", – щоб висловити свої переконання і тверду віру, позбавлену всякого страху, коли захищав етичні цінності людини в найважчих, сумнівних і небезпечних обставинах.

У найважчому і найбільш небезпечному навколишньому середовищі дуже легко визначити й вимірити справжній характер людини. Сильні, пекучі вітри можуть виявити завзятість і життєздатність бур’янів, здатних опиратися ударові, а бурхливі й галасливі часи можуть визначити дійсно відданого й чесного феодала. Вень Тяньсян (Wen Tianxiang) створював великі проблеми правителеві династії Юань (Yuan), оскільки не спокушався ні на високі посади, ні на матеріальні багатства, він був не схильний до спокуси. У таких важких обставинах він навіть написав "Праведну пісню", щоб розкрити свою тверду, як скеля, рішучість. У критичний момент його мораль і чесність будуть відзначені, і розповіді про нього одна за іншою відобразяться в історії".

Саме у суворих випробовуваннях, у важкі моменти може бути виявлена висока сміливість і моральність. Така моральність і сміливість залишаються в історії назавжди.

Щоб відобразити емоції та відчуття, стародавні люди часто зверталися до порівняння з фізичними предметами; наприклад, людей, що зберігають праведну гідність і моральну стійкість у важкі часи та за несприятливих умов, вони порівнювали з твердою сосною і гордим кипарисом, що протистоять зимовому холодові.

Тому стародавні люди обрали сосну, бамбук і дерево сливи, як "трьох друзів зими", звеличуючи їх особливий опір різкій погоді, щоб вихваляти і прославляти людей, які обстоюють правду і справедливість та зберігають високі моральні цінності, коли стикаються з найважчою й бурхливішою ситуацією. Відомий живописець Чжен Банцяо (Zheng Banqiao) часів династії Цин писав: “Коріння бамбука на зеленій горі та скелях зчеплене глибоко під землею. Він непохитно стоїть під вітром, що дме з різних боків". ("Бамбук і скеля", у його картині з віршами). Цей живописець все своє життя любив малювати бамбук. Він виклав і передав особливий дух у своїх замальовках бамбука. Цей дух є благородним і чистим, у ньому немає грама вульгарності, він є скромним, але не поступливим. Хіба життя праведної людини не має бути саме таким?

 

 

 

#img_left_nostream#Шанхай. Серйозні зіткнення відбулися на сході Китаю наприкінці минулого тижня: охоронці порядку розігнали близько 3 000 демонстрантів-християн, що протестували проти руйнування їхньої церкви.

За даними правозахисних організацій, постраждало 20 демонстрантів, із них четверо отримали серйозні поранення, повідомляє "Седміця".

29 липня близько 500 поліцейських прибуло до Сяошаня – передмістя великого приморського міста Ханжоу – щоб знести будівлю церкви, будівництво якої почалося без дозволу влади.

Поліцейський чиновник, який відмовився назвати своє ім’я, заявив, що церкву почали зводити з "грубими порушеннями законів про землекористування". За версією влади, християни просто "захопили" територію під будівництво.

29 липня храм був зруйнований, не зважаючи на протести віруючих. Згідно з офіційним поясненням, будівля була побудована на землі, яка призначалася для зведення торгово-комерційного центру.

 

#img_left_nostream#Шанхай. Серйозні зіткнення відбулися на сході Китаю наприкінці минулого тижня: охоронці порядку розігнали близько 3 000 демонстрантів-християн, що протестували проти руйнування їхньої церкви.

За даними правозахисних організацій, постраждало 20 демонстрантів, із них четверо отримали серйозні поранення, повідомляє "Седміця".

29 липня близько 500 поліцейських прибуло до Сяошаня – передмістя великого приморського міста Ханжоу – щоб знести будівлю церкви, будівництво якої почалося без дозволу влади.

Поліцейський чиновник, який відмовився назвати своє ім’я, заявив, що церкву почали зводити з "грубими порушеннями законів про землекористування". За версією влади, християни просто "захопили" територію під будівництво.

29 липня храм був зруйнований, не зважаючи на протести віруючих. Згідно з офіційним поясненням, будівля була побудована на землі, яка призначалася для зведення торгово-комерційного центру.

 

Відповідно до державних засобів масової інформації, принаймні 1 382 людини загинули від природних катаклізмів, що трапилися в Китаї – засух, рясних дощів, тайфунів, піщаних бур, сніжних бур, пожеж лісу, обвалів скель. Економічні втрати становлять 100 млрд. юанів (біля US$ 12,5 млрд.).

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

 

 

 

 

Відповідно до державних засобів масової інформації, принаймні 1 382 людини загинули від природних катаклізмів, що трапилися в Китаї – засух, рясних дощів, тайфунів, піщаних бур, сніжних бур, пожеж лісу, обвалів скель. Економічні втрати становлять 100 млрд. юанів (біля US$ 12,5 млрд.).

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

 

 

 

 

#img_left_nostream#Конфуцій – відомий людству як китайський мислитель і педагог, що жив у 5 столітті до н.е., якось брав уроки гри на арфі в музиканта на ім’я Ші Сянцзи.

Одного разу, Ші Сянцзи показав йому новий музичний твір, не назвавши його назви й автора. Конфуцій узявся до вивчення нового твору. Через кілька днів Ші Сянцзи сказав: «Ти освоїв цей твір, тепер ти можеш узятися за новий».

На що Конфуцій відповів: «Я ще недостатньо вивчив музичне вираження». І він продовжив практику. Минуло ще кілька днів, коли Ші Сянцзи сказав: «Тепер ти освоїв музичне вираження і тепер ти можеш перейти до вивчення нового твору». Конфуцій відповів, що він ще не зрозумів сенсу твору. І продовжив своє навчання.

По закінченню ще кількох днів Ші Сянцзи, вислухавши гру Конфуція, сказав: «Я бачу, ти зрозумів сенс музики, тепер ти можеш освоїти новий твір». Конфуцій відмітив: «Але я не розгадав характер композитора». Коли минуло ще кілька днів, Ші Сянцзи прийшов до нього знову. Здавалося, Конфуцій перебував у глибокій задумливості, погляд був спрямований удалечінь. Він сказав: «Я зрозумів, хто був цей композитор.

Це була смуглява, висока людина із притаманною далекоглядністю та високим прагненням. Хто ж це ще може бути, якщо не імператор Вень?». Ші Сянцзи встав і з повагою поклонився Конфуцію: «Ви справжній мудрець. Так, Ви правильно назвали ім’я автора, а його твір називався «Прагнення короля Веня».

Примітка: король Вень – перший імператор західної династії Чжоу (1046-771 рр. до н.е.)

Джерело: уривок із «Повчання Конфуція» (Кунцзи Цзяюй)

Велика Епоха

 

#img_left_nostream#Конфуцій – відомий людству як китайський мислитель і педагог, що жив у 5 столітті до н.е., якось брав уроки гри на арфі в музиканта на ім’я Ші Сянцзи.

Одного разу, Ші Сянцзи показав йому новий музичний твір, не назвавши його назви й автора. Конфуцій узявся до вивчення нового твору. Через кілька днів Ші Сянцзи сказав: «Ти освоїв цей твір, тепер ти можеш узятися за новий».

На що Конфуцій відповів: «Я ще недостатньо вивчив музичне вираження». І він продовжив практику. Минуло ще кілька днів, коли Ші Сянцзи сказав: «Тепер ти освоїв музичне вираження і тепер ти можеш перейти до вивчення нового твору». Конфуцій відповів, що він ще не зрозумів сенсу твору. І продовжив своє навчання.

По закінченню ще кількох днів Ші Сянцзи, вислухавши гру Конфуція, сказав: «Я бачу, ти зрозумів сенс музики, тепер ти можеш освоїти новий твір». Конфуцій відмітив: «Але я не розгадав характер композитора». Коли минуло ще кілька днів, Ші Сянцзи прийшов до нього знову. Здавалося, Конфуцій перебував у глибокій задумливості, погляд був спрямований удалечінь. Він сказав: «Я зрозумів, хто був цей композитор.

Це була смуглява, висока людина із притаманною далекоглядністю та високим прагненням. Хто ж це ще може бути, якщо не імператор Вень?». Ші Сянцзи встав і з повагою поклонився Конфуцію: «Ви справжній мудрець. Так, Ви правильно назвали ім’я автора, а його твір називався «Прагнення короля Веня».

Примітка: король Вень – перший імператор західної династії Чжоу (1046-771 рр. до н.е.)

Джерело: уривок із «Повчання Конфуція» (Кунцзи Цзяюй)

Велика Епоха

 

#img_right#Постійний Комітет національного народного конгресу Комуністичної партії Китаю розглядає ухвалення проекту "Пропозиція про закон реагування на непередбачені події", який забороняє повідомляти новини про непередбачені події без особливого дозволу, і визначив штраф за порушення цього закону в розмірі від 10 000 юанів до 50 000 юанів (від 1 250 до 6 250 доларів США). Влада підтвердила, що цей проект закону також стосується іноземних ЗМІ та ЗМІ Гонконгу.

Пан Лю Сяобо, відомий пекінський літературний критик і дисидент, президент незалежного китайського ПЕН-Центру, в інтерв’ю "Великій Епосі" відзначив, що таке придушення є величезним регресом китайських ЗМІ, а також типовим прикладом використання зловмисного закону в управлінні країною.

Пан Лю продовжив: "У суспільстві, де править КПК, офіційні ЗМІ можуть вижити, не банкрутуючи, тільки щодня повідомляючи брехню та всякі дурниці".

Нижче подано це інтерв’ю:

Трилогія про те, як КПК придушує ЗМІ

ВЕ: Як Ви вважаєте, чому КПК випустила "Пропозицію про закон реагування на непередбачені події" саме зараз? Які тенденції адміністрування й придушення ЗМІ КПК?

Пан Лю Сяобо: Насправді, вона вже давно планувала цей проект закону. З цього ми бачимо, що мінлива політична влада й реформи КПК є неміцними.

У 2003 р., коли Ху Цзіньтао й Вень Цзябао взяли кермо влади, закон про нагляд і репатріацію був скасований. Проте, через три роки вони прийняли інший злобний закон.

Сподіваючись на кампанію проти SARS (атипова пневмонія), касуючи нагляд і репатріацію, Ху й Вень заробили собі гарну репутацію всередині та поза Китаєм, і політика називалася "Нова політика Ху-Веня". Завоювавши громадську підтримку і, встановивши згоду, вони відразу ж повернулися назад на позицію надзвичайно лівої політики, особливо в галузі ідеології. Починаючи з 2004 р., вони почали жорстко контролювати й пригнічувати ЗМІ, що відбувалося в кілька етапів.

Спочатку, вони здійснювали придушення окремих випадків. Наприклад, газета "South China Morning Post" і будь-яка газета, якщо вона хоч трохи відкрита, такі як "Beijing News" і журнал "Freezing Point" від "China Youth Daily" та ін., всі стали мішенню для придушення. Придушення окремих випадків ніколи не припинялося.

Під час другого етапу Комітет відділу пропаганди Китаю і Комітет преси й публікацій запровадили в життя серію установок. Наприклад, репортери, які надають статті, повинні були писати свої справжні імена, і те ж саме стосувалося публікацій у мережі Інтернет. Провінція Цзянсу проявила себе гірше за всіх у створенні розпоряджень на рівні провінції. У цих розпорядженнях мовилося, що повідомлення, що містять критику або що мають викривальний характер, не можуть бути опубліковані без дозволу й підпису інспектора.

Жорсткий контроль над ЗМІ постійно росте. Придушення окремих випадків переросло в жорстку політику контролю, яка до цього моменту вилилася в "Пропозицію про закон реагування на непередбачені події".

Найяскравіша риса КПК – щодня підсилювати ідею про те, що держава повинна бути керована згідно із законом. Насправді, закон – знаряддя диктатури для підтримки її влади.

Мотивація, що стоїть за проектом закону

ВЕ: Один урядовець заявив, що причина, з якої вони розробили цей проект закону, полягала в тому, щоб удосконалити здатність уряду забезпечити гарантії громадської безпеки і розбиратися з непередбаченими подіями, щоб запобігти й зменшити збиток, який завдається непередбаченими подіями. Він стверджував, що цей проект також гарантує безпеку громадської власності й підтримує національну безпеку, стабільність та ін. Що Ви думаєте з цього приводу?

Пан Лю: Це те, про що вони кажуть відкрито, але їхня істинна мета полягає в тому, щоб здійснювати жорсткий контроль над ЗМІ й дати можливість уряду стати єдиним джерелом останніх новин.

Китайський комуністичний режим – своєрідний диктаторський чорний ящик. Навіть у західних демократичних країнах суспільство може довіряти тільки новинам, що надаються ЗМІ з системою й стандартами, а не тому, що повідомляє уряд.

Цей закон дозволив державній владі керувати ЗМІ, де тільки уряд уповноважений давати згоду на випуск новин про будь-які події. Якщо ЗМІ хочуть повідомити про щось, їм потрібно отримати на це дозвіл від місцевої влади. Уряд також уповноважений визначати спосіб [публікації] і встановлювати, наскільки важливими є новини. В уряду зосереджена абсолютна влада над ЗМІ, коли б не з’явилися останні новини.

З кожним днем китайські ЗМІ стають більш незалежними

ВЕ: Чи показує викладений у проекті закон, що китайські ЗМІ стають більш незалежними?

Пан Лю: Процес збільшення незалежності відбувається вже давно. Із середини 90-х газета "South China Morning Post" дозволила своїм репортерам висловлювати новини відповідно до совісті й професійно. Оскільки ЗМІ теж потрібно мати прибуток, серед ЗМІ існує тенденція незалежно працювати на ринку, і незалежно від уряду.

Неважливо, яку кількість окремих випадків подавив уряд у спробі запобігти появі тенденції у ЗМІ стати незалежними, все одно ЗМІ не зупиняться. ЗМІ, як "мертва точка", чинять опір, як можуть.

ВЕ: Чому уряд офіційно підкреслює, що проект закону також охоплює і зарубіжні ЗМІ?

Пан Лю: Без зарубіжних ЗМІ уряд міг би піддавати цензурі всі останні новини, здійснюючи контроль за власними ЗМІ. А зарубіжні ЗМІ створюють уряду труднощі в блокуванні новин.

У 2003 році під час кризи SARS, лист пана Цзян Яньюна на Центральне телебачення Китаю, телеканал "Phoenix Television" і у відділ охорони здоров’я був проігнорований. Врешті-решт, журнал "TIME" опублікував його, і ситуація боротьби з SARS змінилася на краще.

Китайський уряд отримав урок із цього випадку. Він тепер вважає, що блокада внутрішніх ЗМІ недостатня, і закон також блокує зарубіжні ЗМІ. Заблокувавши обидві сторони, воно дуже зменшить потік інформації про події, які уряд не може контролювати.

Фокус на групових подіях

ВЕ: Уряд офіційно опублікував приклади "непередбачених подій"; як Ви вважаєте, проти чого направлений цей закон?

Пан Лю: Проти таких подій як SARS, пташиний грип, і громадських подій, які стосуються здоров’я, а також подій, що стосуються забруднення навколишнього середовища на річці Сунхуа, аварій на вугільних шахтах і природних катаклізмів. Мені здається, закон націлений на здійснення контролю над непередбаченими подіями в суспільстві, особливо, на широкомасштабні групові події, що відбуваються.

За останні роки було багато випадків групового опору й конфліктів між громадськістю та місцевою владою, деякі з яких були вельми напруженими. Повідомляти про такі події завжди було заборонено, і офіційні ЗМІ Китаю не насмілюються повідомляти про такі речі. Такі випадки зазвичай освітлюються в Інтернеті та в зарубіжних ЗМІ. Тому уряд хоче, щоб цей закон був застосовний до зарубіжних ЗМІ.

ЗМІ найбільш чутливо відреагували на цей проект закону, оскільки вони публікують потрібну інформацію для суспільства про останні новини при першій нагоді, і це допомагає підтримувати соціальну стабільність, а уряду допомагає справлятися з непередбаченими подіями.

До того ж, коли б не трапилася непередбачена подія, робота ЗМІ особливо важлива для уряду для вивчення громадської думки. Тільки за допомогою ЗМІ суспільство може побачити, що зробив уряд [із цього приводу]. Якщо такі повідомлення заблоковані, уряд матиме монополію на новини, і суспільство отримуватиме неповну або неправдиву інформацію про останні новин і про те, які були дії уряду у зв’язку з цією подією.

The Epoch Times