Нещодавно було оголошено номінантів на премію «Оскар» на 2023 рік, і можна з нетерпінням чекати найграндіозніших моментів року в Голлівуді. Але сумна правда полягає в тому, що Голлівуд уже не той, що був раніше. Він, безумовно, й не був зразком моральності, але те, чим він став — ще гірше, ніж те, чим він був раніше.
Якби Голлівуд мав хребет, він був би зроблений із грошей. Зрештою, кіноіндустрія завжди була пов’язана з грошима та владою. Режисери, сценаристи та актори завжди перебували у владі групи людей на самому верху Голлівуду, які вирішували, який актор або який фільм отримає можливість заробити гроші в прокаті.
Так відбувається і зараз, але з тією лише різницею, що ці можновладці перебувають у Пекіні, а не в Беверлі-Гіллз, і річ тепер не тільки в грошах. Так, старе прислів’я «гроші — це влада» все ще діє в Ла-Ла Ленді, і кіностудія готова на все, включно з продажем своєї країни й служінням найбільшій рабовласницькій державі на планеті.
Китайська комуністична партія (КПК) вже не чужа Голлівуду. Фактично, можна сказати, що більша частина Голлівуду зараз належить КПК або перебуває під її сильним впливом. Як і в Китаї, КПК прагне отримати контроль над культурною оповіддю в американському суспільстві.
Дуже погана новина полягає в тому, що вони отримали цей контроль. Тепер, замість того, щоб просто відповідати на запити суспільства в галузі розваг і домагатися фінансового успіху в цьому процесі, більша частина Голлівуду відповідає перед КПК, чиї цензори визначають, які фільми будуть зніматися і які послання вони будуть передавати свідомості американців.
Чому це так важливо?
Відповідь проста. Пекін розуміє, що культурні повідомлення формують уми, як молодих, так і літніх людей, і визначають колективний культурний погляд на історію та сьогодення. Тому, захопивши контроль над культурою і, зокрема, над фільмами, КПК формує політичний світогляд США і, зрештою, політику США.
Глибокий вплив культури на політичний світогляд людей відомий і зрозумілий лівим уже дуже давно. Кіно використовувалося як пропаганда та індоктринація з часів Першої світової війни й широко застосовувалося тоталітарною нацистською Німеччиною та сталінською Росією. Звісно, ідея використання історій для передачі культурних цінностей і, як наслідок, формування мислення нації, має давнє коріння. Біблія (як Старий, так і Новий Завіти) є яскравим прикладом. Засновники Америки спиралися на біблійні заповіді, коли писали Конституцію та Білль про права. Стародавні греки мали «Іліаду» та «Одіссею» Гомера, «Історію Пелопоннеської війни» Фукідіда та багато інших творів, що сформували та підтримували грецький погляд на життя, історію та своє місце у світі.
Таких прикладів багато, і американські фільми теж відігравали значну й часто позитивну роль у минулому столітті. Але, звісно, традиційні та позитивні телепрограми, в яких вільна Америка зображувалася як добро, а комуністичний тоталітаризм — як зло, практично зникли в міру зростання впливу китайського режиму.
Влада КПК над Голлівудом почалася на початку 2000-х років. Китайський ринок був привабливим для голлівудських студій і продюсерів, але режим у Пекіні дозволяв показувати тільки 34 іноземні фільми на рік.
Цілком передбачувано, що студії стали зі шкіри геть лізти, щоб домогтися від китайського керівництва не тільки доступу на китайський ринок, а й фінансування. Використання останнього допоможе в першому, так вважали тоді і вважають донині. Насправді китайський ринок часто відрізняється: дорогий голлівудський фільм, який провалюється на американському ринку, стає прибутковим у Китаї.
За останні два десятиліття відносини між КПК і голлівудськими студіями значно поглибилися. Спочатку цензори КПК вирізали частини фільмів, створювали відповідні китайські версії або повністю забороняли їх. Пізніше вони стали контролювати, які актори працюватимуть. Запитайте Річарда Гіра, чия відкрита підтримка Далай-лами і Тибету зруйнувала його акторську кар’єру.
Китайські цензори також присутні на знімальному майданчику, контролюють виробництво, змінюють діалоги, сюжети та персонажів, або навіть усувають «існування» цілих народів, країн чи історії, наприклад, згадки про Тибет, Тайвань чи площу Тяньаньмень.
Американські кіностудії, як і належить, із задоволенням підіграють їм, тим паче що 2020 року китайський кіноринок офіційно перевершив північноамериканський як найбільший у світі. Сьогодні Голлівуд зробить усе необхідне, щоб їхні пекінські боси залишилися задоволені. Насправді студії стали настільки «павловськими» у своїй відданості Пекіну, що їм більше не потрібна цензура КПК. Вони самі себе цензурують, знімаючи фільми, які сподобаються КПК.
Велика небезпека полягає в тому, що, маючи багато грошей, КПК не потребує отримання прибутку. Їх більше цікавить глобальне панування, ніж касові збори. Використання аморальних студій для формування американського культурного ландшафту на свій смак є важливою частиною цієї мети.
Думки, висловлені в цій статті, є думкою автора і не обов’язково відображають точку зору The Epoch Times.
Джеймс Р. Горрі є автором книги «Китайська криза» (Wiley, 2013) і блогу TheBananaRepublican.com. Він живе в Південній Каліфорнії.
За матеріалами The Epoch Times USA
