Гіперборея: загадка зникнення прадавньої цивілізації

Уже давно в наукових колах припускають, що наш людський рід не перший на Землі. І навіть якщо відмовитися від теорій космічного заселення нашої планети, то стародавня міфологія вкаже на існування ранніх людських цивілізацій, які в результаті природних катаклізмів були знищені.

Усім відомий міф про зниклу цивілізацію Атлантиди ― острова, який в один день пішов під воду через землетрус. Так загинув прадавній народ ― атланти. Менш поширені легенди про такі таємничі землі, як Лемурія, Пацифіда, острів-примару в Північному Льодовитому океані (Землі Саннікова) і Гіперборею. Про таємниці останньої ми вам далі і розповімо.

Гіперборея (з дав.-гр. «гіпер» ― «крайній», «Борей» ― «Північ») ― міфічна північна країна, де жив народ з безтурботним серцем і великою духовною силою. За легендами цією землею за Полярним колом опікувався еллінський бог Аполлон.

Про реальне існування Гіпербореї йдеться в індійській «Ріґведі», іранській «Авесті», російських бувальщинах, у китайських і тибетських історичних хроніках і т.п. Про неї згадували у своїх творах стародавні поети і вчені: Ференік, Алкей, Діодор Сицилійський, Пліній Старший та ін.

Якщо підсумувати всі згадки про гіперборейців, то народ цей був справді ідеальним (утопічним) суспільством. Згідно з давньоримською та давньогрецькою міфологією, Гіперборея була населена «дітьми богів». Її жителям були невідомі старість, хвороби та муки. Вмирали вони у похилому віці від знудження світом. Гіперборейці володіли великою фізичною силою, час вони проводили безтурботно: у піснях, танцях, бенкетах і іграх (можливо, це згадка про Олімпійські ігри, ідея яких нібито була запозичена народом Олімпії у гіперборейців). Жерці Гіпербореї володіли надлюдськими здібностями: даром передбачення і можливістю існувати без їжі.

Це було не лише культурне суспільство, але ще й моральне, релігійне (шанувався культ Богів) і технологічно високорозвинене. Наприклад, збереглася згадка про те, що гіперборейці вміли пересуватися повітрям за допомогою спеціальних літальних апаратів.

Як йдеться у численних легендах, Аполлон ― заступник цих земель ― часто спускався у Гіперборею на своїй колісниці. У свою чергу народ всіляко оспівував цього бога науки і мистецтв, приносив йому дари, звертав до нього молитви.

Згадки про Гіперборею збереглися не лише в міфах і наукових працях, також її кордони були чітко позначені на стародавніх картах та на карті фламандського географа XVI в. Г. Меркатори. Топографічні позначення збігаються з книжковими описами країни, оточеної ланцюгом гір. У центрі цієї землі розташовувалася священна гора.

Як же загинула ця стародавня і у всіх сенсах велика країна Гіперборея? Припускають, що або через зміщення полюсів Землі (і як наслідок ― величезної океанської хвилі), або ж у результаті падіння на Землю великого астероїда, сліди від якого виявлені у Сибіру та Північній Америці. Є ще одне припущення, що гіперборейська цивілізація знищила сама себе. Можливо, в результаті високого технологічного прогресу був проведений якийсь експеримент, який і згубив цих «дітей богів».

Починаючи з XVI ст., на пошуки Гіпербореї за Полярне коло вирушила далеко не одна експедиція. Вчені, мореплавці і просто відчайдушні мандрівники відкрили величезну кількість раніше невідомих північних просторів, а ось доказів реального існування гіперборейців так і не знайшли. Тому вирішили: якщо Гіперборея коли-небудь й існувала, то сьогодні її таємницю зберігають води спокійного Північного Льодовитого океану, на дні якого й почиває ця земля.