Так виглядає Адлерська ТЕС, нещодавно збудована російським газовим гігантом «Газпромом» на російському чорноморському курорті Сочі. Знімок від 30 листопада 2013 року. Фото: Юрій Кадобнов/AFP/Getty Images
Після десяти років переговорів російський «Газпром» і «Національна нафтова компанія Китаю» (ННКК) оголосили про підписання газового контракту на 30 років. Росія з кінця цього десятиліття поставлятиме 38 млрд кубометрів газу на рік в якості палива для процвітаючих міст північного сходу Китаю. Передбачається, що ціна операції складе 350 доларів США за тисячу кубометрів газу — приблизно стільки ж, за скільки Росія продає газ Європі. Загальний обсяг продажу, за словами генерального директора «Газпрому» Олексія Міллера, складе близько $400 млрд.
Президент Путін інвестував у розробку газових родовищ і трубопроводів $55 млрд, із яких $20—25 млрд може фінансувати Китай — або шляхом передоплати за газ, або шляхом кредитів. Крім того, угода тягне за собою інші традиційні особливості довгострокових газових контрактів, такі як прив’язка ціни на газ до цін на нафту і нафтопродукти, а також пункт «бери або плати»* для гарантування мінімальних щорічних поставок. Тому угода виглядає із комерційного погляду розумною і вигідною для обох сторін.
Російський ведмідь задоволений
Для Росії та «Газпрому» це вигідно комерційно і політично. Величезні ресурси газу «Газпрому» у Східному Сибіру, на які досі практично не було попиту, знайшли ринок і ціну, що дозволить компанії отримати 10% прибутку від своїх інвестицій у проект. Важливо зазначити, що це також закладе основи для розширення газового бізнесу Росії до Азії.
Газ, експортований у вигляді зрідженого природного газу (ЗПГ), із 2009 року добували у терміналі «Сахалін 2» на російському Далекому Сході. Але будівництво газопроводу «Сила Сибіру», який з’єднає владивостоцькі, хабаровські та якутські газові й нафтові родовища із трубопроводами далі на захід і в Китай, відкриє можливості значно збільшити експорт до Китаю. Крім того, його будівництво стане корисним для місцевого внутрішнього ринку і потенційно стимулює зведення заводу зі зрідження природного газу у Владивостоку. Новий газопровід має також дати поштовх подальшій розробці нових запасів, відкритих у шельфі острова Сахалін.
Трубопроводи, що з’єднують схід і захід Росії, принесуть на ринок величезні запаси газу. Ілюстрація: «Газпром»
Психологічно ця угода також показала, що, незважаючи на затяжний характер переговорів, «Газпром» у змозі успішно відкривати нові можливості для реалізації свого газу в умовах зростаючої конкуренції на світовому ринку.
Політично це продемонструвало, що і в Росії, і в «Газпрому», є й інші варіанти, крім їхніх ринків в Європі, і вони приносять зараз близько 50% доходів компанії. Тим не менше, цю перевагу не можна переоцінювати. Європа була найважливішим для «Газпрому» ринком протягом багатьох десятиліть і залишиться таким ще протягом багатьох років. Але створення альтернативи, еквівалентної 25% від експорту в Європу за 2013 р., дійсно дає компанії і країні можливість не боятися такого, якщо Європа вирішить повністю ліквідувати залежність від російських енергоносіїв. Але насправді це малоймовірно: у Європи мало альтернатив, й експорт у Китай, швидше за все, стане бонусом для «Газпрому» і російської казни із 2020 року, коли почне подаватися газ.
Ласий шматок енергетичних потреб Китаю
Для Китаю ця угода також є позитивною із цілої низки причин. До 2020 року, із переходом із вугілля на газ, попит на газ у країні зросте більш ніж у двічі, а це забезпечить важливе нове джерело його поставок. Тепер китайський компас імпорту газу має північну вісь на додачу до поставок із Середньої Азії на заході, М’янми на півдні і поставок ЗПГ із різних джерел на сході. Узгоджена з Росією ціна служитиме корисним ціновим орієнтиром, який складе конкуренцію із цінами на газ з інших джерел, із яких Китай імпортує паливо. Крім того, ціна на російський газ стає віхою для майбутніх угод, яка має дозволити ННКК ліквідувати різницю між цінами на вітчизняний та імпортний газ.
В цілому, як у Росії, так і в Китаю є причини радіти можливому завершенню цих довгострокових переговорів. Росія зможе монетизувати нові запаси газу і диверсифікувати свої експортні ринки, при цьому все ще отримуючи стерпний розмір прибутку, зменшуючи залежність від Європи і створюючи основу для важливих східних ринків. Китай забезпечив собі до 2050 року постачання газу за конкурентними цінами, які, згідно із прогнозом, задовольнять 10% його потреби. Це також допоможе ще більше диверсифікувати його власний імпорт, допомагаючи знизити використання у країні брудного вугілля, від якого задихаються китайські міста. Це угода, що має важливе комерційне і політичне значення. Єдиний сюрприз у тому, що на її укладення пішло так багато часу.
Джеймс Хендерсон не співпрацює ні з якою компанією чи організацією, згаданою у цій статті, і не є її членом. Ця стаття була вперше опублікована на .
* Умова, що зобов’язує покупця прийняти товар чи виплатити неустойку.
Читайте також:
Економіка Китаю
Інвестори в Китаї шоковані обвалом цін на нерухомість
