#img_left_nostream#З того часу, як Міжнародний центр допомоги виходу з Комуністичної партії Китаю (КПК) рік тому відкрив ”гарячу” лінію, він отримує все більше й більше дзвінків із материкового Китаю.
Ті, хто телефонують, заявляють про свій вихід із КПК, комсомольської організації та організації юних піонерів. Деякі з них розповідають про наболіле, говорять про злісність КПК, інші вносять свої пропозиції з поліпшення цього проекту. Проте є й такі, що лаються або погрожують.
”Люди, які звертаються до нас, – це представники різних соціальних класів і різних професій, серед них навіть є чиновники вищих рівнів КПК. Практично всі вони проживають у віддалених районах країни, – говорить в інтерв’ю "Великій Епосі" пані Сун, один з організаторів Центру допомоги. – Громадськість пробуджується і люди вже відкрито говорять про вихід із лав компартії”.
Пані Сун почала працювати в Центрі рік тому. Через різницю в часі між Північною Америкою й Китаєм основна кількість дзвінків надходить уночі. Спочатку вона ще могла поспати кілька годин на добу, проте через збільшення кількості людей, які виходять із КПК, вона вимушена відповідати на дзвінки всю ніч, і зараз у неї практично немає часу на сон. Протягом дня вона виділяє тільки пару годин, щоб поспати.
У Сун дві телефонні лінії: одна для дзвінків, що виходять, інша – для тих, що входять. Кожного разу вона питає номер телефону тих, хто телефонує, а потім передзвонює йому сама, щоб звільнити ”гарячу” лінію, а також для того, щоб заощадити гроші тим, хто телефонує з материкового Китаю.
Вона завжди носить із собою телефон: під час приготування їжі, вечері та прибирання, навіть під час купання. Окрім спілкування з китайцями, пані Сун також веде статистику дзвінків. Через кілька днів вона передзвонює тим, хто вже заявив про свій вихід із партії, питаючи, чи не хочуть їхні родичі та друзі також вийти із КПК.
Вона виконує так багато справ, що в її графіку не залишається жодної вільної хвилини. Іноді Сун доводиться боротися з непереборною втомою. Вона примусила себе триматися навіть тоді, коли у неї був нестерпний зубний біль і опухлі ясна. Проте вона завжди має гарний настрій і зберігає доброзичливий тон. Вона вірить, що, виконуючи цю справу, зможе допомогти китайцям.
Пані Сун розповіла, що раніше, перебуваючи під жахливим тиском КПК, люди хоч і були обурені, але все таки не сміли відкрито висловлюватися. Проте зараз усе змінилося. Китайці вже сміливо висловлюють своє обурення і не бояться осуджувати КПК. Ця ситуація веде до масового виходу з компартії. Їй удалося переконати багатьох людей вийти з комуністичних організацій. Вона вважає, що головне – це ставити себе на їхнє місце, розуміючи їх і нікого не примушуючи, допомагаючи їм обрати щасливе майбутнє.
Сун розповіла, що дехто з тих, хто вийшов із партії, умовляли членів своїх сімей і своїх друзів також зробити це. Деякі люди дали їй цінні поради, які дуже допомогли. Інші радили починати спілкування з тих питань, які найбільш хвилюють людей, а в ході розмови все ближче підводити їх до виходу із КПК. Також багато хто з тих, хто телефонує, лають її брудними словами, деякі погрожують убити. ”Я не боюся цих погроз, – сказала Сун, – я роблю праведну справу, до того ж усе це заради інших”.
Центр допомоги має три гарячі лінії, що працюють 24 години на добу. Не зважаючи на погрози КПК, розглядається питання про відкриття ще кількох ліній, щоб допомогти ще більшій кількості людей вийти з комуністичних організацій.
The Epoch Times (Велика Епоха)
