Інформація про концтабір Суцзятунь шокувала всіх китайців. Я отримую все більше і більше телефонних дзвінків і повідомлень від людей з Китаю і зарубіжних країн, що запитують мене про це. Якщо комуністичний режим зберігатиме мовчання про цю жахливу справу, тоді, незважаючи на те, що інцидент у Суцзятунь ще не розкритий, він завдасть смертельного удару владі КПК.
Компартія завжди заявляла про свій внесок у кожну хорошу справу, якої, насправді, не здійснювала. Вона завжди стверджувала, що кожна погана справа, зроблена нею, теж хороша. На КПК лихословлять за скоєні злочини, але вона спокійно на це реагує, інакше було б неймовірним, це начебто сонце зійшло на заході.
Суцзятунь це не дрібниці. Якщо це тільки чутки, тоді звинувачення, що виносяться владі компартії, суттєві. КПК звинувачується у здійсненні антигуманних дій і геноциді. Коли такий інцидент трапився, стало неможливо не обговорювати варіанти вирішення цієї ситуації. Кілька років тому за часів кризи верхівка КПК часто говорила: "Брати під контроль надзвичайні ситуації". Але у цьому випадку вона мовчала більше десяти днів. Це показує, що вони теж розгублені, побоюючись що-небудь сказати з цього приводу.
Режим КПК повинен бути засуджений за злочини проти людства і за геноцид у таборі Суцзятунь, але це не означає, що кожна людина, що знаходиться у верхівці влади КПК, була втягнена у це. Те, що вищі чиновники довгий час не реагували на таку шокуючу подію, яка стосується виживання партії, це не зовсім погано. У минулому, коли справа стосувалася загрози існування партії, керівництво КПК, зазвичай, показувало виняткову єдність. Незважаючи на те, чи було це скоєно, їх перша реакція завжди заперечувати, при цьому звинуватити "людей, що мають приховані мотиви, які злим чином атакують" партію і владу. Якщо у цьому випадку влада зможе швидко зреагувати, то це чітко вказує на дві ситуації. По-перше, впевненість, що вони можуть вирішити цю кризу; по-друге, швидкість єдиного ухвалення рішення кризи. Історія показує, що, одного разу, узявши під контроль ситуацію, вони завжди претендують на всю славу з погашення кризи.
Мовчання про інцидент у Суцзятунь затягнулося так надовго, що це вказує хоча б на те, що є очевидні розбіжності, як вирішити цю ситуацію і вони ще не прийшли до єдиної згоди про ухвалення відповідальності за це. По-друге, кожен усвідомлює, що якщо інцидент у Суцзятунь буде доведений, тоді злочинцями повинна бути менша частина внутрішньої верхівки КПК. Очевидно, що інші не хочуть нести на собі тягар поганої слави від вбивства своїх громадян. По-третє, суд над злочинцями проти людства і геноциду; всі, хто були причетні до інциденту у Суцзятунь, будуть виявлені і покарані у міжнародному суді, але це те, що влада КПК не може вирішити традиційним шляхом.
Одного разу два звинувачення будуть пред’явлені, почнеться міжнародний судовий розгляд і навіть верхівка влади не зможе уникнути суду. Наочним прикладом є колишній президент Югославії Мілошевіч. Якщо верхівка режиму КПК намагається приховувати злочини у Суцзятунь як колективна група, тоді кожен буде засуджений як виконуючий активну роль у цьому кримінальному злочині. Поза сумнівом, це буде смертельним жахом для кожного чиновника КПК. Кожен чиновник КПК винен і думатиме про це.
Коли інцидент у Суцзятунь буде доведено, це стане найколосальнішою трагедією для людства, незважаючи на те, скільки в результаті слідства буде покарано злочинців.
Принаймні, судячи з мовчання влади, це (їх мовчання) вказує, що більшість з них у верхівці КПК ще мають совість. Вони сподіваються на прекрасне майбутнє для себе і своєї сім’ї. Це перший раз, коли їх совість не задушена партійною природою. Принаймні, такий висновок сьогодні можливий. Чи зможуть вони вистрибнути з "партійного човна", який швидко ковзає над глибокою прірвою жорстокого геноциду у Суцзятунь, залежить від того, наскільки вони усвідомлюють свою совість і природу людини у цю критичну мить.
Вони не можуть мовчати завжди! Правда обов’язково буде розкрита всьому світові! В даний момент Небо все ще дає останній шанс кожному чиновникові КПК – мати хороше майбутнє.
Сьогодні секретна поліція слідує за мною на дистанції. Кількістьмашин, що стежать за мною, теж помітно зменшується. Після обіду колишні колеги моєї дружини у Сіньцзяні приїхали до нас у Пекін. Для їх безпеки ми зустрічалися у ресторані. Принаймні, було три секретних поліцейських машини, які слідували за нами на великій дистанції. Коли ми увійшли до ресторану, вони припаркувалися на протилежній стороні і спостерігали за нами з машин. Вони не входили за нами у ресторан. Після обіду ми спустилися і бачили їх знов, вони спостерігали за нами зі своїх машин, які стояли в ряд, на тому ж самому місці. І знову вони слідували за нами неквапливо на відстані і стежили до самого будинку. Порівнюючи з попереднім разом, цей раз "цивілізованіший".
Написано 23 березня, у своєму будинку в Пекіні під наглядом секретної поліції.
Гао Чжішен. Спеціально для Великої Епохи
