Видання BITTER WINTER минулого року про російського адвоката Олександра Корелова, який у 2022 році стверджував, що Свідки Єгови готують переворот, щоб повалити режим Путіна. Як адвокат, Корелов регулярно консультує або представляє провідних російських антикультистів, як-от Олександр Дворкін і Олександр Новопашин, коли їх звинувачують у наклепі на групи, які вони таврують як “культи”. У 2017 році Корелов представився як “юрист РАЦИРС”, тодішньої російської філії FECRIS.
Наразі у FECRIS є новий список асоціацій-членів, “визнаних на Генеральній асамблеї, що відбулася в Марселі 24 березня 2023 року”, до якого не входять його колишні російські філії. Однак немає жодних згадок про те, що російські антикультові групи були офіційно виключені, а їхню ідеологію відкинуто. І хоча FECRIS стверджує, що асоціації, не занесені до нового списку й більше не можуть заявляти, що вони є частиною FECRIS, на сьогодні Новопашин ігнорує ці інструкції й продовжує розміщувати на своєму сайті заяву про те, що його організація “представляє FECRIS в Росії”.
19 травня 2017 року генеральний секретар MIVILUDES, французької урядової антикультової місії, Анн Жоссо розділила сцену в Брюсселі з Кореловим, як і інші світила FECRIS, на конференції, організованій у бельгійському парламенті тим же FECRIS.
Журналісти викрили маячню Корелова в жовтні 2022 року й домоглися “магічного” ефекту. Програми конференцій іноді змінюються в останню хвилину, але ми ніколи не чули, щоб програми конференцій змінювалися вже після їхнього проведення. Проте саме це сталося з конференцією FECRIS, що відбулася 19 травня 2017 року. До статей BITTER WINTER, що викривають Корелова, його доповідь була вказана в програмі конференції. Після цих статей Корелов “чарівним” чином зник із програми, наче він ніколи не брав участі в заході.
Доповідь Корелова також була доступна на сайті FECRIS. Тепер вона зникла.
Ми звикли до непослідовної поведінки FECRIS, коли справа доходить до наклепу з боку організації на нові релігійні рухи, але це щось зовсім інше. У сталінській Росії маніпулювали старими фотографіями більшовицьких лідерів, вирізаючи зображення тих, хто більше не був у фаворі в тирана. Тепер FECRIS викреслює з програми однієї зі своїх найважливіших конференцій доповідача, який став для неї ганьбою, створюючи таким чином фальшиву програму конференції та намагаючись заднім числом змінити історію. Чи має французький уряд, який публічно підтримує й фінансує FECRIS, що сказати з приводу цього скандалу і шахрайства?
Хто вже точно не став би скаржитися на використання радянських стратегій, так це сам Корелов. 4 травня він дав інтерв’ю, опубліковане на сайті його колеги-антикультиста Олександра Новопашина, щоб відповісти на критику BITTER WINTER. Насправді він нічого не відповів, обмежившись лише образами. Він назвав статті “типовим прикладом шаленої західної пропаганди” і заявив, що “нападки на отця Олександра Новопашина — ознака невеликого розуму й відсутності елементарної культури”. Корелов наполягає, що “Інтровіньє не обтяжує себе аргументами, його судження голослівні й не засновані на фактах. Ця людина не хоче бачити, що насправді відбувається на території колишньої України”.
Саме в цьому полягає проблема FECRIS із Кореловим. Справа не в тому, що він ображає BITTER WINTER. Це FECRIS, можливо, із задоволенням зробила б і без Корелова, якби її не стримували західні закони про дифамацію. Справа у згадці “колишньої України”. В інтерв’ю Корелов розповідає дещо про себе. “Я вважаю себе радянською людиною православної віри, — каже він. Я виріс у СРСР, люблю нашу велику країну, з теплотою згадую найкращі роки Радянського Союзу. І православ’я — це мій духовний шлях”. Як він зміг примирити атеїстичний Радянський Союз із православ’ям, можливо, він зможе пояснити у своєму наступному інтерв’ю.
Схоже, що Корелов живе в ілюзії, що Радянський Союз все ще існує. Він продовжує, заявляючи, що “Україна, тепер уже колишня, — це частина моєї країни. Моя країна — це Російська імперія, це СРСР… Річ у тому, що суверенної держави Україна не існує. Це адміністративний регіон СРСР, наша земля і наш народ… Україна — частина СРСР. Тому військовий конфлікт — це внутрішня справа…”. Вступивши в союз із Заходом, нарікає він, українці “продані в рабство, над ними ставлять дикі медичні експерименти”. Сучасний “колективний Захід” — найбільший злочинець, для якого немає нічого святого”.
Корелов “не сумнівається в перемозі Росії” в нинішній війні, але на цьому її конфлікт із Заходом не закінчиться. “Сатанинський політичний Захід просто так не заспокоїться. Не дивно, що вони готують нову вірусну атаку на нашу планету. Більш небезпечну, ніж горезвісний коронавірус. І не варто забувати про майбутні конфлікти в Польщі й на Тайвані”.
Я не знаю ні про який майбутній конфлікт у Польщі, хоча, як я розумію, Корелов сподівається, що він відбудеться на Тайвані. Набагато важливіше зосередитися на тому, що ця “радянська людина”, яка вважає, що “України не існує”, була почесним гостем FECRIS, запрошеним виступити в парламенті країни Європейського Союзу. Неймовірна спроба FECRIS приховати свідоцтва своїх минулих стосунків із Кореловим, що у світі сучасного Інтернету неможливо, оскільки ранні версії змінених сторінок завжди можна відновити, має показати спонсорам, яку організацію вони продовжують підтримувати.
Массімо Інтровіньє (народився 14 червня 1955 року в Римі) — італійський соціолог-релігієзнавець, засновник і керівний директор Центру досліджень нових релігій (CESNUR), міжнародної мережі вчених, які вивчають нові релігійні рухи. Інтровіньє — автор близько 70 книжок і понад 100 статей у галузі соціології релігії. Він був основним автором “Енциклопедії релігій в Італії” (Enciclopedia delle religioni in Italia). Є членом редакційної ради Міждисциплінарного журналу досліджень релігії та виконавчої ради Nova Religio видавництва Каліфорнійського університету. З 5 січня до 31 грудня 2011 року обіймав посаду “Представника по боротьбі з расизмом, ксенофобією та дискримінацією, з особливим акцентом на дискримінацію християн і представників інших релігій” Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ). З 2012 по 2015 роки він був головою Обсерваторії релігійної свободи, створеної Міністерством закордонних справ Італії для моніторингу проблем релігійної свободи у світовому масштабі.
