У четвер два історичні партнери, Сенегал і Чад, висловили бажання, щоб французька армія не скоротила свою присутність на їхніх територіях, а повністю пішла.
Оголосивши протягом кількох годин один за одним про виведення французьких військ зі своєї території, Сенегал і Чад офіційно оформили «реорганізацію», яку Париж готував уже давно, проте яка стала більш катастрофічною та вкотре вигідною російському впливу.
Президент Сенегалу Бассіру Діомай Фай заявив AFP, що «суверенітет» його країни не може «вмістити присутність військових баз», закликавши до «партнерства, позбавленого французьких солдатів».
Невдовзі після цього, щойно міністр закордонних справ Жан-Ноель Барро залишив Нджамену в рамках африканського турне, його чадський колега Абдераман Куламалла оголосив, що «розриває угоду про оборонне співробітництво», підписану з Парижем.
Це рішення застало Париж зненацька. Тільки в п’ятницю ввечері Франція заявила, що «взяла до відома» рішення Чаду.
Франція «бере до відома», але «має намір продовжувати діалог» з Чадом, заявили в Quai d’Orsay. Після вимушеного відходу останніми роками французьких солдатів із Малі, Буркіна-Фасо, а потім Нігеру, де встановилися ворожі хунти, Чад став останньою сахельською країною, яка ще приймала їх.
У понеділок, незадовго до цих подій, посланник президента Еммануеля Макрона в Африці Жан-Марі Бокель презентував свою доповідь про реконфігурацію військової присутності Франції в Африці, виступивши за «оновлене» і «спільно вибудуване» партнерство.
У доповіді «рекомендується різко скоротити нашу присутність. Це не обов’язково те, про що спочатку просили наші партнери. Але, ухваливши рішення в цьому напрямі, вони вважали за краще оголосити, що рішення ухвалили вони», — прокоментував у бесіді з AFP Елі Тененбаум із Французького інституту міжнародних відносин (Ifri).
Влада Чаду не задоволена, «тому що рекомендації (Жан-Марі Бокеля) не враховують їхні очікування», каже Ямінгуе Бетінбайє, доктор політичної географії з Університету Нджамени.
І знову африканці просунулися вперед швидше за французів, додає Елі Тененбаум. При цьому вони зробили Росії, яка стрімко набирає вплив на континенті, гарний подарунок. «Останніми місяцями і Чад, і Сенегал активізували торгівлю з Москвою. Хоча у Росії немає серйозних інтересів у цих країнах, для неї це хороший спосіб завдати удару по французах».
Минулого тижня чадський опозиціонер Сукчес Масра сказав AFP: «У президентському корпусі багато відверто проросійських людей. Вагнер уже там».
Лідери Чаду «можуть позбутися французів у будь-який момент, але всі роблять вигляд, що цього не відбувається. Самі французи заривають голову в пісок», — сказав він, зазначивши, що за місяць до перших з 2015 року виборів до законодавчих органів країни ця заява може допомогти Дебі повернути народну думку.
За іронією долі, на початку жовтня Єлисейський палац оголосив, що президент Франції та його колега з Чаду Махамат Ідрісс Дебі Ітно домовилися про «зміцнення двостороннього співробітництва».
На думку Вольфрама Лашера з німецького аналітичного центру SWP, «це перегортання сторінки» для колишньої колоніальної держави «після багатьох років військової підтримки і в той час, коли Франція неодноразово рятувала владу» батька лідера Чаду, Ідрісса Дебі.
«Це несподівано, Дебі не було необхідності йти на цей крок. Він був у зручному становищі з Парижем. І тепер йому «знадобиться інша зовнішня підтримка для забезпечення безпеки його режиму», навіть якщо він зможе «уникнути залежних стосунків із Москвою», диверсифікувавши свою підтримку.
«Це можна назвати ляпасом», — каже Лашер. «За 24 години Сенегал і Чад… Це показує провал французької політики в Африці».
