Мігель Кларо мріє про те, що всі люди під великим золотим сонцем об’єднаються і зроблять світ щасливішим і гармонійнішим — і він відобразив цю мрію на камері. У червні він вирушив у пустелю поблизу свого будинку в Португалії й направив камеру прямо на сонце.
«Сонце зараз дивовижне», — розповідає 46-річний астрофотограф Кларо в інтерв’ю The Epoch Times, згадуючи про те, що він називає періодом сонячної нестабільності, який повторюється з певною періодичністю кожні 11 років.
«Кожного дня він змінюється, вивільняючи багато різних структур і особливостей, таких як протуберанці, спалахи й сонячні плями, все дуже динамічно на Сонці», — сказав він, додавши, що «однією з важливих частин в роботі є астрономічна фотографія».
Але сонця було недостатньо для фотографії, яку він дійсно хотів зробити.
Під час своєї нещодавньої екскурсії пан Кларо надихнувся ідеєю сфотографувати міжзоряний об’єкт, який би уособлював усе людство. Його об’єкт на передньому плані обертається навколо Землі, і в той день він мав утворити неймовірно рідкісне з’єднання з найближчою до нас зіркою для ідеальної фотосесії.
Для пана Кларо багатофункціональна робота Міжнародної космічної станції (МКС) означає більше, ніж просто чергова космічна операція. МКС — це територія мирної співпраці між різними народами у світі, де панує буйство розбіжностей і навіть руйнівна війна. Це проєкт, який об’єднує людей з усього світу — всіх, хто представлений в одному з найдосконаліших творінь техніки, коли-небудь створених людством, що обертається на орбіті на висоті 253 милі над Землею зі швидкістю 17 398 миль на годину.
МКС — це розлогий масив завдовжки 357 футів — довжина футбольного поля, що складається з сонячних панелей і з’єднаних між собою трубчастих модулів. З Землі він майже непомітний, але іноді його можна сфотографувати з Землі, якщо ви маєте відповідні навички, достатньо потужний об’єктив і розрахунки, щоб точно визначити, коли й де він пройде над землею.
А іноді, під час найрідкіснішого з незмірно рідкісних зближень, коли космічні шляхи й час ідеально збігаються, космічну станцію можна сфотографувати над головою, поки вона проходить повз Сонце або перетинає його перед собою. Це мрія будь-якого астрофотографа. Це була мрія пана Кларо.
Хоча Сонце знаходиться на відстані 94,39 мільйона миль від Землі, через що здається меншим, його діаметр незбагненно гігантський — понад 863 700 миль. Цей момент проходження буде лише миттю, буквально з’являючись в одну мить. Зафіксувати, як МКС пролітає крізь його велич, було б непростим завданням.
Пан Кларо був готовий до цього виклику.
«Моя мотивація — це сам виклик», — сказав він. «Я багато чому навчився, розвиваючи свої власні навички зйомки сонця, і у мене є відповідне обладнання для цього».
Він хотів продемонструвати величезний масштаб цих двох міжзоряних об’єктів, щоб створити драматичну картину; але більше він сподівався дослідити глибинне значення того, що являє собою МКС.
Він сказав, що МКС — це «мабуть, найдосконаліша структура, яку ми, як людська раса, побудували та вивели в космос і на орбіту», — сказав він.
Ще одним важливим моментом є те, що космічна станція колись зникне, сказав він, тому, сфотографувавши її, ви отримаєте частинку рідкісної історії.
Для такого проєкту потрібне ретельне планування, а також найскладніше, спеціалізоване обладнання — і все це лише на 0,5 секунди, коли настає момент істини, буквально в одну мить, каже пан Кларо. Він розпочав підготовку за кілька тижнів до дня початку робіт, запланованого на 2 червня.
На щастя, у нього була фора. Пан Кларо володіє і вміє користуватися дуже спеціалізованим типом телескопа і фільтром, необхідним для чудових сонячних фотографій. Його телескоп має вбудований фільтр, який вловлює H-альфа-світло (подібне до інфрачервоного), що може вловлювати, на додаток до МКС, багато вражаючих деталей сонячної поверхні, або хромосфери, які в іншому випадку не виглядали б такими чіткими і ясними.
Також пощастило, що математичні маги зі схильністю до астрономії потрудилися побудувати машину, яка б точно повідомляла людям на Землі, де і коли МКС буде проходити повз Сонце, і підключили цю машину до вебсайту, щоб усі могли нею користуватися. Пан Кларо точно визначив час і місце, де космічна станція пройде безпосередньо над ним, щоб мінімізувати атмосферні перешкоди та відстань до нього. Він дозволив собі лише два тижні, щоб звести до мінімуму ймовірність того, що МКС змінить свою траєкторію.
Пан Кларо пакував камеру, телескопічний об’єктив, ноутбук, акумулятор і складне програмне забезпечення у свій універсал і їхав три години зі свого будинку в Алкеві до глухого лісу, щоб зробити знімки під пекучим португальським сонцем.
Йому довелося враховувати нестерпну спеку, яка могла спотворити експозицію. Він стежив за погодою і планував свою польову робочу станцію; парасолька допомогла б зберегти його ноутбук прохолодним. Його камера, Player One Astronomy Apollo-M Max, була б окремою історією, оскільки вона була спрямована прямо на сонце.
2 червня, в день зйомки, пан Кларо вирушив у дорогу. Коли він прибув на призначене місце, яке, за його словами, він не потурбувався розвідати заздалегідь, як це, напевно, слід було б зробити, хіба що за допомогою Google Maps. Погода була чудова, і він міг безперешкодно милуватися сонцем.
«Було досить прохолодно. Я думаю, що це було майже ідеальне блакитне небо», — сказав він, додавши, що температура була близько 30 градусів за Цельсієм. «На щастя, все пройшло добре».
Його камера була налаштована на 10 секунд і робила сотні кадрів в секунду, щоб зафіксувати моменти до, під час і після проходження Сонця через МКС. Після того, як зображення були в безпеці на його ноутбуці, він попрямував додому, а потім просіював їх кадр за кадром у пошуках золотої 200-ї фотографії з фірмовим зображенням комара-силуету космічної станції, що пролітає над палаючою тарілкою.
«Я думаю, що знімок був дуже контрастним», — сказав він в інтерв’ю The Epoch Times, перш ніж описати чудові деталі хромосфери: нитки, сонячні плями й протуберанці — величезні спалахи випромінювання, спричинені магнітними спотвореннями на поверхні Сонця. «Я був дуже, дуже задоволений результатами».
