До появи гіперзвукових ракет королі та імператори Старого Світу будували замки у відкритому морі.
Сьогодні такі фортеці не мають стратегічного сенсу. Але століття тому складати тисячі тонн каменю на штучних рифах мало сенс, хоча іноді це було майже неможливо здійснити. Щодо того, чому вони були такими важливими вздовж узбережжя в таких місцях, як Франція 17-го століття, відповідь можна підсумувати одним словом: гармати.
Гарматне ядро, випущене з гарнізонного кулеврина 17-го століття, могло влучити в ціль на відстані 1,7 милі — але на такій відстані точність пострілу вважалася дуже «випадковою». Влучити в корабель на такій відстані? Це була б ризикована гра.
Єдиним кричущим недоліком французької Антіохійської протоки в 17-му столітті був розрив шириною 4 милі між двома островами. Наземні гармати, чиї поля вогню були короткими, залишали великий розлом шириною близько півмилі, через який кораблі англійського флоту могли легко проплисти, щоб завдати удару по західному узбережжю Франції.
Король Людовик XIV був першим, кого переконали в необхідності вжити заходів, щоб закрити пролом і укріпити вразливий на той час військово-морський порт Рошфор. Розрив пролягав між двома островами: Іль-д’Олерон, на південному заході, та Іль-д’Екс, на північному сході. Між цими островами в океані й сьогодні лежить те, що виглядає як плавучий замок. Це диво людської інженерії отримало назву Форт Боярд.
Але шанси були не на боці Короля-Сонця. «Сір, було б легше схопити зубами Місяць, ніж спробувати здійснити таке завдання в цьому місці», — сказав архітектор, відомий сьогодні лише як Вобан, королю Людовіку, маючи на увазі майбутню морську фортецю.
Наприкінці 1660-х років будівництво почалося паралельно з проведенням низки фортифікаційних робіт для захисту порту від англійських нападників. Зрештою, прогноз Вобана виявився вірним. Вкладаючи гроші та працюючи над створенням штучного острова, французи незабаром зрозуміли, що і вартість, і масштаби задуму були надмірними. І тому від нього відмовилися.
Наскільки вразливими насправді були французи, стало зрозуміло, коли в середині 18-го століття англійський флот не зміг зупинити атаку на острів Екс. Лише завдяки новій стратегії за часів правління Наполеона роботи над фортом Боярд відновилися у 1803 році. Тепер, однак, замість розлогої фортеці-бастіону, як планувалося, він був перероблений як місце для ведення фронтального вогню. Використовуючи масивні гармати, споруда мала б бути набагато меншою і тіснішою, але насиченою вогневою потужністю.
Але, оскільки державні кошти були вкладені, а заголовки газет розкритикували ці зусилля, імператор був змушений завершити будівництво. Зрештою, Наполеон зменшив його масштаби. Спочатку задуманий як овал довжиною 80 метрів, шириною 40 метрів і висотою 20 метрів, тепер він зменшився до 68 метрів в довжину і 21 метра в ширину.
На нижніх рівнях розміщувалися спальні приміщення і зберігалися харчові продукти. На верхніх рівнях складали боєприпаси, рушниці та гармати. Зрештою, на станції міг комфортно розміститися екіпаж з 250 осіб. Сходи дозволяли морякам і припасам потрапляти на станцію з пристані, якої вже давно не існує. Сторожова вежа на вершині валу стежила за прибуттям і відплиттям кораблів, дружніх чи ворожих.
Минуло понад століття з моменту заснування форту Боярд. Проте невдовзі зусилля будівельників знову зазнали поразки — і не лише через складнощі, притаманні будівництву форту посеред океану. Англійці завдали удару, відправивши непотрібні «пожежні кораблі», набиті вибухівкою, що стало смертельним ударом для проєкту. Як мінімум, на деякий час.
Мабуть, найбільша іронія полягає в тому, що форт Боярд врешті-решт був завершений, і незадовго після цього, за короля Луї Філіпа в 1857 році; але тепер він виявився застарілим, оскільки артилерійські технології того часу повністю усунули потребу в гарматній станції між двома островами. Тепер цей проміжок можна було надійно захистити з берега.
Але, оскільки було вкладено так багато грошей французького народу, його потрібно було на щось використати. Стратегічно застарілий, на кілька років об’єкт перетворився на військову в’язницю. Її закрили у 1913 році та не відкривали до кінця 20-го століття. Потім, з 1989 року, вона слугувала менш серйозним цілям.
Ігрове шоу стало причиною повної перебудови форту Боярд. Реаліті-шоу стали популярними в 1990-х роках, і в однойменній французькій програмі брали участь сміливі учасники, які випробовували свою хоробрість у боротьбі з тарантулами, тиграми та скорпіонами за призові гроші.
Хороші новини? Форт Боярд отримав косметичний ремонт, гідний його первісного грандіозного задуму. Зчистивши шари сміття та відновивши артилерійські платформи, він виглядає майже готовим до війни. Проте єдиний бій, який побачить інсталяція, буде віртуальним: через роки форт з’явиться в епізодичній ролі у відеогрі «Counter-Strike».
