Люди кажуть, що будь-яке місто на планеті Земля можна описати лише одним словом або фразою. Наприклад, Прага — це шикарна кухня, Відень — вальс, Париж — столиця романтиків, Амстердам — свобода і т. д. Але, здається, існує на півночі Італії таке місто, яке можна описувати тисячами фраз, і все одно бути далеким від істини. Це Флоренція.
Навіть якщо вам зустрінеться найдосвідченіший місцевий гід, це не допоможе вам відчути справжній дух одного з найдавніших міст, яке було засноване ще за часів Римської Імперії. Таємниця цієї колиски класичного мистецтва дуже проста. Абстрагуватися від метушливого міського шуму, на секунду заплющити очі, протягнути руку і… доторкнутися, наприклад, до оригінальної скульптури Бенвенуто Челліні «Персей». Думаєте це неможливо? Вас тут же виведуть і відчитають охоронці, або, не дай боже, зобов’яжуть заплатити чималий штраф? Так було б у Луврі, Ермітажі або будь-якому іншому музеї, де статуї під ретельним наглядом або «упаковані» у скляні коробки. Але Флоренція — це музей під відкритим небом.
Стоячи на площі Синьйорії (або краще — пьяцца дела Синьйорія, італійська мова така ж милозвучна, як і українська), що ще з Середніх віків вважалася серцем цивільного життя Флоренції, ви будете оточені Історією. У її кращому прояві — мистецтві.
…існує на півночі Італії таке місто, яке можна описувати тисячами фраз, і все одно бути далеким від істини. Це Флоренція
Прямо перед вами — палаццо Веккіо — палац XVIII століття, резиденція Медічі (політичні правителі республіки Флоренція), по праву руку — Лоджія Ланци — це відкрите приміщення з аркадами, де зібрані разом скульптурні шедеври різних епох і стилів: античність, ренесанс, бароко, ліворуч від палацу — монументальний фонтан Нептун, роботи знаменитого флорентійського скульптора Амманаті. Дивно, але сучасні жителі Флоренції не визнають краси цієї архітектурної споруди. А все через історію, яка нібито мала місце у ХVI столітті. Мікеланджело Боунаротті (чиєму стилю наслідував Амманаті), побачивши велетенську фігуру Нептуна, сказав: «Амманаті, Амманаті, який прекрасний шматок мармуру ти зіпсував». Флорентійці не могли не прислухатися до авторитетної думки Генія, тому донині зневажливо називають цей фонтан «bianconе», або дослівно «біляк».
#img_center_nostream##img_center_nostream#
Тут історія залишила свої видатні сліди не тільки навколо, у вигляді пам’ятників мистецтва, а й у ваших ніг. Варто лише опустити очі, як на тій же площі, можна побачити плиту, яка вказує, що тут був спалений знаменитий Савонарола. Проповідник і диктатор в одній особі. А в базиліці Санта Кроче під багатовіковими плитами поховані останки Мікеланджело, Вазарі, Макіавеллі, Галілея і багатьох інших благородних мужів тосканського регіону Італії.
Душа Флоренції відображена не тільки в камені, а й на папері. Тут народилася геніальна «Божественна комедія» Данте Аліг’єрі, вкрай відверта в свій час новела «Декамерон» Джованні Боккаччо, тонка і дуже мелодійна лірика Петрарки.
Маленька непримітна площа на via Santa Margherita. Сірі стіни і маленькі віконця з ґратками, ікона Святої Марії в ніші у стіні. Коли стоїш тут, навіть уявити собі не можеш, що саме за стінами одного з цих будинків більше семисот років тому жив і творив Данте Аліг’єрі — родоначальник класичної італійської літератури. Про нього тут свідчить лише скромний бюст, який не відразу помітиш, і маленька табличка «Casa di Dante» («Будинок Данте»). Тільки тепер, зрозумівши, де перебуваєш, хочеться торкнутися до однієї з цих стін, щоб з їх допомогою доторкнутися наче до самого Данте.
#img_center_nostream#
У ста кроках від цього місця невелика капличка, де похована цілком реальна муза поета — Беатріче. Він любив її більше життя, але ніколи не володів нею повною мірою. Таємна кохана Данте, а заодно і сусідка, недовго радувала око поета. Вона вийшла заміж за іншого і померла у віці 24 років. Але після її смерті любов до неї Данте з кожним роком розгорялася все більше. У каплиці тихо грає церковна музика, блідо мерехтять вогні лампадок, на гробниці Беатріче самотньо лежить зів’яла квітка. Неподалік стоять кошики з клаптиками паперу. Це своєрідні листи до Беатріче. Майже як до Джульєти, якщо ви дивилися однойменний фільм. Беатріче вважають покровителькою розбитих сердець і нерозділеного кохання, тому до неї сюди часто приходять ті, хто потребує саме такої допомоги. Ці листи з часом ніхто не викидає. Всі вони зберігаються в одному з приміщень цієї усипальниці і, кажуть, найпотаємніші бажання таємнича Беатріче поступово виконує.
Сьогодні Флоренція славиться майстерністю вже сучасних творців. Напевно, дуже нелегко народитися у Флоренції і не бути талановитим. Тут розташовані найкращі майстерні, де роблять копії (саме копії, а не підробки!) творів мистецтва. Тут крейдою на асфальті малюють картини художників Відродження! Флоренція — невелике місто. Усього в ньому проживає близько 400 тис. жителів. Обійти все місто можна за день. Але збагнути, напевно, неможливо навіть проживши п’ять років.
#img_center_nostream#
Вечір найкраще зустріти, піднявшись на купол собору Санта Марія дель Фьоре (для цього потрібно подолати без перепочинку 463 сходинки). Відпочити на шляху вам не дасть потік туристів, що постійно рухається вперед, і занадто вузькі сходи. Приємно помилуватися заходом на березі річки Арно з видом на міст Векьо, що вже дуже схожий на венеціанський.
Не варто прощатися з Флоренцією, не спробувавши місцевого морозива. Пара фісташкових кульок за 4 євро подарують незабутнє захоплення. Кращого морозива, кажуть, у світі не знайдеш, адже саме тут був створений цей ласий продукт. Для гурманів в меню деяких кафе є морозиво з гірчицею або з часником. Напевно, це щось на зразок нашого сала в шоколаді.
#img_center_nostream#
Вікіпедія каже, що з цим славним містом вчені пов’язують «синдром Стендаля». Це, коли ритм твого серця прискорюється, тиск піднімається від надлишку краси. Напевно, це єдина хвороба у світі, якій так приємно віддатися цілком і повністю, особливо, у Флоренції — місті вічно квітучого натхнення!
