Над лісовою галявиною в південно-східній частині Фінляндії височіє величезна 7-метрова 500-тонна скеля. Однак ця скеля — давній гімнаст. Дехто припускає, що вона була перенесена танучими льодовиками під час останнього льодовикового періоду до місця свого перебування. Ця скеля балансує на вершині набагато меншого валуна вже близько 11 000 років.
Куммаківі, що в перекладі з фінської означає «дивна скеля», — це природне диво, яке знаходиться в лісовому регіоні Руоколахті в Південній Карелії на південному сході Фінляндії, і, попри те, що воно приваблює погляд, не має великого попиту в туристів.
Куммаківі був взятий під охорону в 1962 році та залишається доступним лише для мандрівників, які готові долати зарослі мохом стежки, переходити вбрід струмки та ухилятися від низько звисаючих гілок.
Спантеличені стійкістю Куммаківі до гравітації, фіни протягом століть намагалися пояснити це явище різними способами.
Згідно з «Давнім походженням», геологи стверджують, що Куммаківі залишився після відступу льодовиків на північ наприкінці льодовикового періоду, і його величезна вага утримує його прив’язаним до своєї основи. Яким би не було його походження, сучасне видовище Куммаківі не може не захоплювати подих.
Ентузіастка природи та блогерка Тар’я з фінського сайту Out in the Nature, створеного групою людей, які люблять і цінують природу й хочуть заохотити інших захищати її для майбутніх поколінь, у 2018 році разом з британською подругою відвідала Куммаківі та поділилася своїми враженнями.
Їдучи «чудовими лісовими дорогами та величезними блакитними озерами», супутниці насолоджувалася краєвидами, а їхній навігатор вів їх углиб лісу крихітними дорогами, що ставали дедалі вужчими. Незабаром вони дісталися до місця, де було дуже мало дорожніх знаків, і виїхали на невелику, круту гравійну дорогу.
Тар’я писала: «Довіряючи нашій машині, повільно, але впевнено, ми виїхали на пагорб і опинилися на стоянці поряд з вирубаним лісом. Не було жодного знаку, куди їхати, але після деяких роздумів ми вирішили, що до Куммаківі веде найбільш протоптана дорога».
Озброївшись засобами від комарів і великою палицею, щоб відбиватися від диких тварин, дует звернув не туди на розвилці стежки й повернув назад, борючись з чорничними кущами та колючими ялиновими гілками, поки, нарешті, після 15 хвилин горбистого походу, не дійшов до каньйону між двома великими пагорбами. Звідти вони вперше побачили скелю.
«Куммаківі справді дивна», — писала Тар’я. «Ти не можеш не думати, що вона впаде, якщо ти сядеш біля її підніжжя. Повірте мені: цього не станеться».
Захоплена таємничістю Куммаківі, Тар’я закликає інших відвідувачів не намагатися змусити скелю, що балансує, впасти — навіть якщо людські руки ніколи не зможуть зрушити її з місця — заради історії, безпеки та насолоди інших людей. Однак 500-тонний фінський титан, який стоїть у незмінній рівновазі вже 11 000 років, не показує жодних ознак падіння в найближчому майбутньому.
