Це означає, що Швейцарія, найбільший у світі офшорний фінансовий центр, відмовилася від своєї тривікової системи збереження секретності інформації про клієнтів своїх банків і перестала служити притулком для незаконних коштів терористів та диктаторів, включаючи корумпованих чиновників Комуністичної партії Китаю (КПК).
Станом на 11 жовтня 2021 року AFC розкрила фінансову інформацію приблизно про 3,3 мільйона банківських рахунків сотням урядів.
За Swiss Info, швейцарський закон про автоматичний обмін інформацією набув чинності на початку 2017 року відповідно до міжнародних податкових правил. У 2018 році Швейцарія запустила обмін банківською та податковою інформацією зі США, Європою та 36 іншими країнами. У 2019 році обмін даними розширився до деяких авторитарних та тоталітарних держав, особливо Китаю та Росії.
Обмін інформацією включає ім’я власника банківського рахунку, адресу, країну проживання та ідентифікаційний номер платника податків, а також назву фінансової установи з його рахунком, баланс рахунку та дохід від капіталу.
У червні 2018 року International Investment процитувала звіт Boston Consulting Group, в якому йдеться, що протягом століть Швейцарія керувала приблизно третиною світового приватного багатства завдяки своїй суворій банківській таємниці та політичному нейтралітету.
Багато багатих і впливових китайських партійно-державних чиновників розмістили свої статки в офшорних фінансових центрах, таких як Швейцарія, хоча точна сума їхніх офшорних активів не розголошується.
Щорічний звіт Billionaires Insights, опублікований спільно найбільшим швейцарським банком UBS та компанією PricewaterhouseCoopers у жовтні 2020 року, показав, що кількість мільярдерів у Китаї становить 415 осіб у 2020 році у порівнянні з 325 у 2018 році. Сукупні активи китайських мільярдерів зросли майже до $1,7 трлн з $962,4 млрд у 2018 році — на 75% за два роки.
У доповіді також йдеться, що кількість мільярдерів у світі подвоїлася, а їх загальний стан збільшився більш ніж утричі за останні десять років, тоді як статки китайських мільярдерів збільшилися майже в 9 разів за той же період.
Чиновники КПК вивозять мільярди з Китаю
Елмер Юень Гон-і, промисловець із Гонконгу, який має 20-річний досвід роботи в материковому Китаї та знайомий із сім’ями лідерів КПК, сказав в інтерв’ю The Epoch Times, що, за його оцінками, чиновники КПК перевели близько 10 трильйонів доларів з Китаю, включаючи закордонні активи сім’ї колишнього лідера партії Цзян Цземіня, які становлять понад 1 трлн доларів.
Юань сказав, що його оцінка заснована на цифрах, оприлюднених колишнім співробітником ЦРУ Едвардом Сноуденом, коли він переховувався в Гонконгу в 2013 році після того, як розповів Guardian про масове стеження ЦРУ під час правління Обами, а саме про те, що 4,8 трильйона доларів пішли з Китаю. Юань вважає, що щонайменше стільки ж пішло з Китаю протягом наступних 7 років.
Починаючи з 1989 року Цзян Цземінь прямо чи опосередковано контролював партійних чиновників майже 30 років, і його сім’я накопичила величезний стан.
Його старший син Цзян Мяньхен вже понад 20 років контролює китайську індустрію високих технологій, а також такі фінансові інститути, як Bank of Shanghai. Він побудував свою велику телекомунікаційну імперію у перші роки правління свого батька Цзян Цземіня, а також керував ядерною енергетикою Китаю, захоплюючи важливі активи.
Цзян Мяньхен тісно пов’язаний із найбільшим у Китаї бізнесом із цінними паперами вартістю майже 1,2 трлн юанів ($188 млрд), а також з численними великими корупційними справами, винних у яких було усунено. Об’єкт розслідувань та засуджень: Чжоу Чжен’ї, забудовник і «найбагатша людина в Шанхаї» за класифікацією Forbes, та Ван Вейгун, який за часів Цзян Цземіня керував фінансовою владою країни. Всі ці відносини пов’язані з корупцією та розкраданнями державного майна в астрономічних масштабах.
Другий син Цзян Цземіня, Цзян Мянькан, який відповідав за загальну координацію земельних робіт, зносу, планування та будівництва у всьому Шанхаї, отримав великі прибутки на будівництві інфраструктури та нерухомості – опорних галузях китайської економіки.
Онук Цзян Цземіня, Цзян Чжичен, отримав величезні прибутки в Китаї — найбільшому у світі ринку прямих інвестицій, що розвивається, — використовуючи свої політичні зв’язки для маніпулювання ринком в особистих цілях, згідно з розслідуванням, проведеним агентством Reuters у квітні 2014 року.
Швейцарія відмовляється від банківської таємниці під тиском США та Європи
Швейцарські банки захищали конфіденційність клієнтів протягом приблизно 300 років, але тільки в 1934 році Швейцарія офіційно ухвалила закон про банківську діяльність, в якому говорилося, що швейцарські фінансові установи можуть відмовити уряду у проведенні розслідування або стеженні за рахунками клієнтів, а інформація про рахунки знаходиться під постійним захистом. Крім того, клієнти могли вибрати найбільш безпечний та анонімний спосіб ведення бізнесу.
Всі ці переваги дозволяли найбагатшим, а також терористам, злочинним організаціям та навіть чиновникам диктаторських держав надійно зберігати свої гроші. Водночас деякі використовували цю систему для ухилення від сплати податків та участі у злочинній діяльності, такій як відмивання грошей.
Після фінансової кризи 2008 року США посилили тиск на Швейцарію, вимагаючи передати імена приблизно 52 000 американських клієнтів, які мали секретні рахунки в UBS, розпочавши розслідування податкового шахрайства щодо банку. У липні 2008 року Сенат США звинуватив швейцарські банки, включаючи UBS, у тому, що вони допомагали багатим американцям ухилятися від сплати податків через офшорні рахунки на суму близько 18 мільярдів доларів, що призвело до значної щорічної втрати податкових надходжень до США.
У результаті, щоб врегулювати обидва звинувачення проти UBS та уникнути краху банку, швейцарський уряд не лише погодився виплатити штраф у розмірі 780 мільйонів доларів, але й дозволив UBS надати список приблизно 280 високопоставлених американських податкових ухильників, а банк також пообіцяв протягом року надати інформацію про 4450 американських клієнтів. Таким чином Швейцарія відмовилася від свого багатовікового режиму банківської таємниці.
ЄС також чинив тиск на Швейцарію, яка не є членом ЄС, включивши її до “сірого списку” країн, які не співпрацюють з ЄС, які ще не повністю запровадили міжнародні податкові стандарти у грудні 2017 року. ЄС виключив Швейцарію з цього списку тільки в жовтні 2019 року, до цього часу швейцарська влада взяла на себе зобов’язання і розпочала співпрацю з обміну податковими даними з сотнями країн і територій.
Дженніфер Бейтман – журналіст, який спеціалізується на Китаї.
Думки, висловлені в цій статті, належать автору і не обов’язково збігаються із думкою Epoch Times.
За матеріалами
