Ці болі, в основному, характерні для людей, які перенесли ампутацію будь-якої кінцівки у зв’язку з пораненням або іншою патологією. Але, незважаючи на відсутність видимого джерела болю, пацієнти відчувають її саме там – у фантомі або фантомній кінцівці.
В погоні за фантомом
Фантомна кінцівка часто починає відчуватися відразу після ампутації. Вона має той же розмір і форму, що й колишня кінцівка. Вона займає те саме положення в просторі. Єдина відмінність полягає в тому, що її немає, а може, просто не видно. У перший час після ампутації такі пацієнти намагаються брати предмети фантомної рукою або встають, намагаючись спиратися на фантомну ногу. З роками відчуття форми та положення фантома можуть змінюватися.
Звичайно, не завжди біль супроводжує існування фантомної кінцівки, але все-таки досить часто. Згідно з даними Jensen і його колег (1983, 1985), приблизно у 70% пацієнтів, що перенесли ампутацію, фантомний біль виникав вже в перший тиждень, і потім тривав протягом багатьох років. За даними Krebs, 60% ампутантів продовжують скаржитися на біль в фантомі навіть через 7 років.
Звичайно, з плином часу больові напади стають рідше, але все-таки вони можуть завдавати велике занепокоєння пацієнтам. Згідно з матеріалами великомасштабних досліджень стану здоров’я ветеранів війни США, у 85% опитаних фантомний біль досягав такої сили, що порушувалася працездатність та соціальний статус пацієнта.
Хоча фантомний біль відомий із давніх часів, до цього дня наука не може дати чіткої відповіді на механізм, що лежить в його основі. Перший, хто докладно описав фантомний біль в 1552 році, був Амбруаз Паре. На даний час існує декілька десятків методів лікування цього синдрому, але, згідно з статистичними даними, тільки 15% пацієнтів повністю позбавляється від цієї таємничої хвороби.
Одна з медичних теорій пов’язує існування фантома з активністю центрів кори головного мозку, що відповідають за схему тіла. В умовах відсутності висхідних сигналів від рецепторів шкіри, м’язів, суглобів і неможливості бачити кінцівку, сприйняття положення в просторі може відрізнятися від реального. Існують думки про участь ретикулярної формації, таламічних структур або спинного мозку в механізмах появи фантома та фантомного болю. На жаль, вони не можуть пояснити всіх нюансів і, найголовніше, не здатні запропонувати ефективного методу лікування.
#img_right#Глибинний біль ілюзорної кінцівки
Як відомо, «що було, те й буде, і що робилося, те й буде робитися, і немає нічого нового під сонцем». Тому деякі відповіді можуть бути знайдені, якщо взяти до уваги мудрість стародавніх знань і навчань. Наприклад, традиційна китайська медицина або інші види східної медицини мають сміливість визнавати невидиме людським оком.
Вони не заперечують існування різних тіл людини в більш глибоких просторах. Методи лікування в китайській медицині засновані на теорії про Інь і Ян, п’яти першоелементах, енергетичних каналах та інших концепціях. Ми не знайдемо їх при розтині тіла людини, тому що вони існують у більш глибоких тілах і можуть бути підтверджені тільки за допомогою спеціальної апаратури. Наприклад, при застосуванні методу газорозрядної візуалізації електромагнітного випромінювання, про яку ми писали в статті «Ефект Кірліан».
Виходячи зі східних уявлень про більш глибокі тіла людини, ми можемо розглядати ще одну нетрадиційну теорію – після ампутації кінцівки поверхневого тіла вона все ще зберігається в більш глибоких просторах. У статті лікаря китайської медицини Вань Лін, що має назву «Ілюзорна кінцівка» можна знайти підтвердження цьому …
«Коли я почув історію, я відчув, як холод пронизав усе моє тіло. Здавалося, що ніби вся кров пішла з моєї голови. Я зрозумів, що хоча його нога в цьому вимірі не існувала, вона скаржилася і стогнала, оскільки вона не повинна була бути ампутована. Я помітив, що час від часу, він пробував погладити неіснуючу праву ногу рукою. Замість цього він торкнувся ліжка в тому місці, де повинна була бути кінцівка.
Я вибрав діалектичне лікування, яке лікує верхню частину тіла, коли хвороба перебуває в більш нижній частині, а також лікує ліву сторону, коли хвороба знаходиться в правій. Я застосував голковколювання на ліву ногу та ліву руку. Тим часом, я закрив його апертуру Байхуей (біологічно активна точка голковколювання на маківці голови). Скоро він заснув. Коли він прокинувся, то відчував себе дуже добре.
Він запитав мене, коли йому потрібно прийти на прийом знову. Я сказав йому: “Вам не потрібно приходити. Це все, що я міг для вас зробити. Вам потрібно звикнути до втрати вашої ноги, яка не повинна була бути втрачена”».
