Цей народ поважався греками, а потім римлянами, та іноді зазнавав критики за їх неординарність. Цивілізація етрусків, що зародилася в VIII-му столітті до н.е. проіснувала майже тисячу років і панувала майже над усією Італією, перш ніж була скорена Римом.
#img_center_nostream#
Щодо їхнього походження існують різні теорії: Геродот уважав, що етруски прийшли з Лідії, у той час як Деонісій Галікарнаський думав, що вони були корінними жителями. Є думки, що існує подібність між релігією етрусків і народів Близького Сходу (у великому значенні астрології, ворожіння й запозиченнях у художній сфері), однак, італійські археологи виявили в Тоскані, що вони мають зв’язок із своїми попередниками – вілланською цивілізацією.
Загадкова цивілізація, де жінки мали рівноправність
В етрусків сільська громада минулого періоду змінилася на владу кланів, що передавалася в спадок.
Відомості про цей народ, зазвичай, черпаються з археології та класичних робіт на латині. Він був на перетині торговельних шляхів у Середземному морі. Етруски помилково розглядаються, як мирний народ. Їхня сила була заснована на військовій владі, запозиченої у греків. Цікаво, що ця цивілізація розчинилася в римській в 1-ом столітті н.е.
Етруски канули в забуття, поки завдяки майже чистій випадковості не були виявлені їхні могили в Тоскані на півночі Італії. Величні гробниці віддзеркалювали вишукане життя етруської аристократії: фрески, що зображували танці, ігри, сцени бенкетів, полювання прикрашали стіни й розповідали про меню тієї епохи. Некрополі, що приховували твори мистецтва й коштовності, викликали справжнє полювання за скарбами. Етруски тривалий час інтригували вчених.
Щодо їхнього походження існують найфантастичніші гіпотези, їхні загадкові одиниці міри й мова, не грецькі й не латинські, залишаються не зрозумілими. Деякі свідчення греків і римлян дають уявлення про їхній характер, які ”вважали їхній характер занадто флегматичним і засуджували емансипацію їхніх жінок”. Треба дати належне цієї цивілізації у розвитку західної культури.
Спадщина етрусків, залишена Римській імперії, була величезною в усіх галузях. Однією з них є любов до життя, яка виділяла цю цивілізацію під час її апогею.
Блиск і мистецтво етрусків
Період розквіту етрусків (VIII-V століття до н.е.) був відзначений будівництвом міст, які справляли на їхніх сучасників таке ж враження, як і їхнє економічне благополуччя.
Вони перейняли грецьке планування й надавали великого значення ритуалам. Вісь міста утворювали дві більші вулиці, кордо й декуманус: одна проходила з півночі на південь, інша – із заходу на схід. Місто в ідеалі повинне було мати троє воріт на кінці цих осей: кордо закінчувалася в потрійного вівтаря, що перебував на окраїні міста. Мистецтво, створене етруською цивілізацією відрізнялося великою розкішністю.
Етруски були талановитими ремісниками й великими художниками – можна судити по фресках у некрополях, наприклад, у Таркінії, майстрами розпису ваз і скульптор, які створювали вироби як із бронзи, так і з теракота. Вони також були вправними ювелірами й гарними ковалями. Їхні роботи перебувають в італійських музеях, наприклад, у Флоренції, Вольтері й Ватикані, а також у Луврскому музеї у Парижі.
На узбережжі Франції було знайдено тисячі етруських амфор. Імовірно, етруски ознайомили галлів із вином. Якщо вірити записам деяких грецьких авторів, етруські жінки мали особливу волю. Похоронні фрески свідчать про безсумнівну життєрадісність. Нескінченно триваючі банкети, танцюристи, спортсмени відбивають аристократичний спосіб життя знатних багатих родин, яким належали ці могили.
Елоїз Рок. Велика Епоха
