У житті бувають моменти, коли все руйнується, коли ми втрачаємо когось чи щось дуже важливе, що дозволяло нам відчувати зв’язок, опору чи безпеку. Іноді багато речей руйнуються одночасно, і нам здається, що наша основа втрачена, і ми позбавлені безпеки.
Одна моя подруга нещодавно пережила розлучення. Кінець її шлюбу, як це часто буває, супроводжувався великим нерозумінням та болем. Найгірше було те, що їй здавалося, ніби її найкращий друг, її колишній чоловік, перетворився на людину, яку вона не знала і яка, здавалося, ненавиділа її. Звичайно, це призвело до великого горя та почуття безпорадності.
Коли ми гарячково та імпульсивно прагнемо змінити важку ситуацію, наші справжні почуття можуть бути легко витісненими та проігнорованими.
Тепер вона була 50-річною самотньою жінкою з почуттям, що ні на що в житті не можна розраховувати. Якщо цей розрив з людиною, яку вона глибоко любила і з якою була чесна, стався коли її наміри були добрими, то світ, безсумнівно, сприймався нею як небезпечне місце. Вона почувала себе наляканою, без опори, наче пливла в космічній капсулі, що втратила зв’язок зі своїм земним командним центром.
Далі моя подруга вчинила так, як роблять багато хто з нас, коли страждають: вона перемикнулася в режим дії. Вона почала будувати плани щодо зустрічі з наступним чоловіком: приєдналася до груп знайомств, зареєструвалася на сайтах знайомств і обдзвонила всіх знайомих, щоб дізнатися, чи можуть вони звести її з кимось. Вона купила підписку на журнали, в яких перераховувалися громадські заходи в її місті, записалася на нові заняття та всіляко «виходила у світ».
Те, як моя подруга відреагувала на свій смуток та страх, дуже нормально і дуже по-людськи. Коли ми поринаємо в люті дії у відповідь на страждання, ми насправді просто намагаємося подбати про себе і змусити погані почуття зникнути. Ми хочемо почуватися краще, тому ми намагаємося з’ясувати, як це зробити. Ми почуваємося безсилими, тому ми розширюємо свої можливості з допомогою дій. Насправді немає нічого поганого в тому, щоб робити щось для поліпшення самопочуття, коли ми страждаємо.
І все ж таки, у підході моєї подруги, заснованому на звичайних діях, не вистачало одного важливого інгредієнта — її справжніх почуттів. Коли ми гарячково та імпульсивно намагаємося змінити складну ситуацію, наші справжні почуття можуть бути легко витісненими та проігнорованими.
Коли ми переживаємо велику втрату чи емоційну травму, ми зазвичай не знаємо, що робити і як зробити так, щоб стало краще.
На додаток до того, щоб дозволити собі відчути смуток, безпорадність і страх, які приносить втрата, також дуже важливо дозволити собі відчути, як це не мати відповідей.
Страждання, хоч би яким жахливим воно здавалося, є нашим учителем. Але воно може навчити нас, лише якщо ми дозволимо йому бути відчутним.
Ми можемо нагадати собі, що ситуація та почуття зміняться, як це завжди буває. Але зараз, у цей момент, ми можемо дати собі дозвіл не знати, що робити.
Для нас, людей типу А, і навіть типу В і С, почуття незнання може бути страшним. І все ж, дати собі дозвіл не знати — це подарунок із глибоким змістом та акт турботи про себе. Іноді це вже може полегшити страждання і позбавити нас від болю, і нам не потрібно буде робити нічого іншого.
Коли ми дозволяємо нашим справжнім почуттям бути там, де вони є, ми пропонуємо собі теплі обійми та доброту нашої власної співчутливої присутності. Ми погоджуємося залишатися собою.
Це суперечить тому, як нас привчили реагувати на страждання в сучасній культурі, але цей простий акт емоційної чесності є надзвичайно корисним для лікування та породження змін.
Дозвіл собі сумувати заспокоює смуток. Дозвіл собі боятися заспокоює наш страх. Дозвіл собі не знати, як усунути наш біль, заспокоює тривогу, пов’язану з необхідністю її усунути. Дозвіл собі бути такими, які ми є, дозволяє нам почуватися глибоко коханими, бажаними у своєму житті та не самотніми.
Коли ми дозволяємо відчувати те, що ми відчуваємо, ми знаходимо компанію власної присутності, яка завжди полегшує наші страждання.
Ненсі Колієр — психотерапевт, міжконфесійний священник і автор книги «Сила відключення: розумний спосіб залишатися в здоровому глузді у віртуальному світі» (“The Power of Off: The Mindful Way to Stay Sane in a Virtual World”). Щоб отримати додаткову інформацію, відвідайте її сайт NancyColier.com.
