Сучасні готи не мають жодного стосунку до тих східно-германських племен, що захопили на початку 3 століття чорноморські землі від Дону до Дунаю. До тих готів, які одним своїм існуванням порушували почуття соціальної стабільності в громадян Римської імперії. Втім, їх сучасні тезки, як і представники спорідненої їм субкультури емо, викликають схожі почуття в МВС.
#img_left#Готами сьогодні називають себе представники «готичної» субкультури. Чіткого визначення Готики не існує, але якщо звернутися до асоціативного ряду, то її можна визначити як нудьгу за темним середньовіччям, коли в підвалах проводилися чорні меси, в соборах засідала свята інквізиція, на головних і не дуже площах спалювали гностиків, а нічними вулицями розгулювали чаклуни та вампіри. Принаймні, так виглядає історія з точки зору готів. Їх завжди можна легко впізнати за чорним одягом, вибіленим пудрою обличчям і чорною косметикою, якою для надання собі найбільшої схожості із живими мерцями однаково користуються представники обох статей.
Емо (скор. від «емоційний») сповідують подібну любов до чорного кольору, що не є дивним, оскільки емо та готи мають спільних предків – чорних панків («панк» – від англ. «punk» – безсмак, нісенітниця, гнилля). В колах «звичайних» панків чорні виділялися прихильністю до цього кольору в одязі та зачісці. Характерною ознакою емо, крім чорного одягу з атрибутикою смерті – малюнками кісток, черепів, кажанів, крім пірсингу на обличчі, наприклад у вигляді кликів під нижньою губою, є обов’язковою присутність в гардеробі чого-небудь рожевого, що показує високу чутливість. Такі собі діти Тьми з плюшевими іграшками.
Головний сенс існування емо вбачають в емоційних переживаннях. І чим вони сильніші, тим краще. Причому позитивні або негативні не має значення. Депресією справжній емо насолоджується не менше, ніж радістю, тільки з тією різницею, що радість звичайно явище не довговічне, а депресію можна продовжити надовго. Готи в основній своїй масі вважають за краще відчувати життя через негативні емоції. Тобто негативні вони для звичайних людей, а для готів, чиїм улюбленим заняттям є прогулянки кладовищами, найкращий стан – це затяжна депресія. Основне, що відрізняє готів від емо, – це те, що вони тримають свої почуття всередині, а емо спеціально виставляють їх напоказ. Але й тих, й інших об’єднує бажання жити не так як усі. Не хочуть належати до звичайного світу, де головним є кар’єра, успіх і соціальна стабільність. Але, щоб піднятися над звичайними людьми, їм не вистачає духовної сили. Адже духовний ріст неможливий без довгої і важкої роботи над собою. Значно простіше залишити набридливий звичайний світ, опустившись нижче людей, до світу, що живе за законами духів, привидів і всякої потойбічної погані.
Якщо розглянути таке захоплення тьмою з точки зору духовних учень, причому зовсім не важливо, яке ми візьмемо за основу, в цьому питанні християнство, мусульманство, іудаїзм, буддизм, даосизм і всі їхні численні течії одностайні. Якщо людина живе як святий, то в потойбічному світі він святим і буде. А якщо людина свідомо вибирає образ життя нечисті, то вона може стати нею ще за життя. Раніше це називалося одержимістю нечистим духом. Та й посмертне існування таких людей релігія тлумачить цілком однозначно.
З іншого боку, якщо прийняти містичну точку зору на ці дві містичні субкультури, то цілком може бути, що цих людей, яким подобається все темне, страшне і безнадійне готують для роботи (у зв’язку зі значним збільшенням числа клієнтів) у тій конторі, над дверима якої написано: «Полиш надію всяк, хто сюди входить»…
Сергій Шилов. Велика Епоха
